Олександр Теодоров-Балан

Фотографія Олександр Теодоров-Балан (photo Alexander Teodorov-Balan)

Alexander Teodorov-Balan

  • Дата смерті: 12.02.1959 року
  • Рік смерті: 1959
  • Громадянство: Болгарія

    Біографія

    Болгарський лінгвіст і літературознавець, академік, перший ректор Софійського університету.

    Теодоров-Балан народився в селі Кубей, яке за три роки до його народження за Паризьким миром 1856 р. перейшло від Російської імперії Молдавському князівству, а в рік його народження увійшло до складу об’єднаної Румунії. У Росії Балан побував лише майже через століття, за рік до смерті — на Московському конгресі славістів 1958 р. Болгарський генерал Георгій Тодоров (1858-1934) — брат Балана (на його честь названо село Генерал-Тодоров).

    Навчався філології в Карловому (Прага) та Лейпцігському університетах. Докторська дисертація, захищена в Празі — «Про звук ь у новоболгарском мовою». З 1884 року в Софії, працював у Міністерстві народної освіти, викладав історію і діалектологію мови у Вищому педагогічному училищі. У 1888 році на базі училища заснований Софійський університет.Теодоров-Балан був обраний у січні 1889 р. першим ректором університету і ще кілька разів обирався на цей пост. Всього він пропрацював в університеті 70 років.

    У 1907-1910 — секретар Болгарського екзархату. З 1939 почесний доктор Софійського університету й академік БАН.

    Одружений на француженці Жюлі Гресо, померла від туберкульозу; син Мілко — професор рентгенології та анатомії, Володимир — льотчик і авіаінженер, після введення в Болгарію радянських військ у вересні 1944 р. пропав без вісті; молодший син Станіслав, секретар царя Бориса III, був в січні 1945 р. засуджений до довічного ув’язнення; його звільнили після звернення батька до Георгію Димитрову, надалі Станіслав працював помічником батька і видавав його праці.

    До кінця свого довгого, майже 100-річної життя академік Балан продовжував працювати, спілкуватися з колегами і вивчати життя народу. Чимало теплих слів про нього міститься у щоденнику «Зигзаги пам’яті» радянського болгариста С. Б. Бернштейна, який був особисто знайомий з Баланом і опублікував йому некролог в «Известиях АН СРСР».

    Автор понад 900 наукових праць з болгарської мови та літератури, біографій Кирила і Мефодія, Софронія Врачанского і Паїсія Хилендарского. Зіграв велику роль у створенні літературної болгарської мови, винаходив натомість турцизмов і грецизмов нові слова, багато з яких міцно увійшли в мову (възглед, дейност, заплаха, излет, літовище, общувам, поява, предимство, стійбище, съвпадеж, творба, украса, облік, хижа). Активна словотворческая і пуристическая діяльність Балана викликала чимало іронії і пародій (аналогічно діяльності російського творця «мокроступов» і «тихогромов» А. С. Шишкова на початку XIX ст.; наприклад, у такому стилі написана складена з слов’янських коренів жартівлива «Баланиада» Христо Смирненского), хоча більшість його знахідок виявилися вдалими. Автор нормативних і проблемних робіт з граматики та правопису (з 1920-х років вів т. н. «боротьбу за правопис», що закінчилася прийняттям сучасної орфографії у 1945 р.). Досліджував дієслівне словоизменение, автор первопроходческих досліджень пересказывательного (эвиденциального) нахилення в болгарському. В останні роки задумав великий синтетичний працю з болгарської граматики, встиг видати чотири частини (зовнішня і внутрішня форма слів, ім’я, дієслово).