Олександр Афродисийский

Фотографія Олександр Афродисийский (photo Alexander Afrodisiyskiy)

Alexander Afrodisiyskiy

  • Місце народження: Афродисиад, Італія
  • Громадянство: Італія

    Біографія

    Філософ-перипатетик, коментатор Арістотеля.

    Олександр Афродисийский (Олександр Афродизийский, Олександр з Карії; I століття н. е..) — філософ-перипатетик, коментатор Арістотеля.

    Учень Аристокл з Мессены і Созигена, Олександр жив в Афінах при римських імператорів септимія севера і Каракалла між 198-211 рр.

    З його коментарів до творів Аристотеля особливо чудові коментарі до «Метафізики», довгий час відомі лише в латинському перекладі Сепульведи (Рим, 1527; Відень, 1554, 1561) і тільки в 1847 р. з’явилися в оригіналі у виданні Боница (Берлін). Багато з його сочиненийсуществуют тільки в арабському перекладі.

    Від інших коментаторів Арістотеля Олександр відрізняється більш самостійним мисленням; йому належить дотепне обговорення питань метафізики, спрямоване проти стоїків.

    У полеміці проти стоїків Олександр почав розглядати логіку як знання про міркуванні (в протилежність її розгляду як нормативної дисципліни «каноніки»)[1], чим поклав початок багатовікової дискусії про предмет логіки.

    Олександр виявив себе таким глибокодумним і тонким коментатором Аристотеля, що став відомий переважно під ім’ям «екзегетів» та заснував школу, учні якої називалися олександрійцями, пізніше александристами.

    В епоху Відродження александристами називали тих з послідовників Арістотеля, які в протилежність аверроистам брали належить Олександру природничо-наукове тлумачення вчення Аристотеля, саме в питанні про безсмертя душі; їх главою був Помпонаций (1462-1524).

    Твори

    Ueber Schicksal und Seibstbestimmung.

    Naturales Quaestiones.

    De anima.

    Commentaria in Aristotelem Graeca / Diels, H. (ed.). — Berlin: Reimer, 1882-1909.

    Vol. 1: On the Metaphysics / Hayduck, M. (ed.), 1891.

    Vol. 2.1: On Prior Analytics 1 / Wallies, M. (ed.), 1883.

    Vol. 2.2: On the Topics / Wallies, M. (ed.), 1891.

    Vol. 2.3: On Sophistical Refutations / Wallies, M. (ed.), 1898.

    Vol. 3.1: On De sensu / Wendland, P. (ed.), 1901.

    Vol. 3.2: On Meteorology / Hayduck, M. (ed.), 1899.

    Scripta Minora / Bruns, Ivo (ed.). — Vol. 1, 2. — Berlin: Reimer, 1887, 1892.

    Олександру приписують, абсолютно безпідставно, два твори медичного змісту: «De febribus» і «Problemata». Олександр також дав зведення знань про зоровому сприйнятті.