Нікола Аббаньяно

Фотографія Нікола Аббаньяно (photo Nicola Abbagnano)

Nicola Abbagnano

  • День народження: 15.07.1901 року
  • Вік: 89 років
  • Місце народження: Салерно, Італія
  • Дата смерті: 09.09.1990 року
  • Громадянство: Італія

Біографія

У 1917-му Аббаньяно став професором філософії та педагогіки; паралельно він працював секретарем редакторської групи видання ‘Logos», що виходив під керівництвом все того ж Алиотты.

Народився Нікола в Салерно (Salerno), в сім’ї юриста. Навчався Аббаньяно в Неаполі (Неаполь); в листопаді 1922-го він отримав ступінь з філософії; пізніше свою дипломну роботу він розвинув до рівня книги – і саме так на світ з’явилася праця ‘Le sorgenti irrazionali del pensiero’. Наставником Миколи був відомий філософ і вчений Антоніо Алиотта (Antonio Aliotta).

Після отримання диплома Нікола деякий час викладав історію і філософію.

У 1917-му Аббаньяно став професором філософії та педагогіки; паралельно він працював секретарем редакторської групи видання ‘Logos», що виходив під керівництвом все того ж Алиотты.

З 1936-го по 1976-й Нікола обіймав посаду професора історії філософії – у 1939-му його навіть взяли на факультет філософії та філології Туринського Університету (University of Turin).

Незабаром після закінчення Другої світової війни Нікола з группо

й товаришів заснував у Турині Центр методологічних досліджень.

У 1950-му, Аббаньяно – на цей раз, в компанії свого учня Франко Ферраротти (Franco Ferrarotti) – почав видавати журнал ‘Quaderni di sociologia’; ще через два роки він увійшов в редакторський склад ‘Rivista di filosofia’.

З 1952-го по 1960-й група вчених під керівництвом Миколи поклала початок Новому Освіті (New Enlightenment); сам Аббаньяно брав деятельнейшее участь в організації цілого ряду філософських з’їздів. Відвідували ці з’їзди вчені працювали в самих різних областях; об’єднувало їх бажання створити якийсь загальний базис для своїх досліджень і інтерес до робіт закордонних колег.

У 1964-му Нікола почав писати для туринського видання ‘La Stampa’; він продовжував займатися цим до самого свого переїзду в Мілан (Milan) в 1972-м. З-за переїзду він був змушений забути про ‘L

a Stampa’; втім, досить швидко він знайшов собі місце в ‘Indro Montanelli’s Giornale’.

У Мілані Нікола полягав у міській раді від ліберальної партії і займав пост радника з культурних питань.

У творчості Миколи можна виділити декілька досить яскравих етапів. В часи свого ‘неаполітанського’ періоду Аббаньяно явно надихався роботами свого наставника, Антоніо Алиотты; той заохочував в молодому учня, в першу чергу, інтерес до методологічних проблем науки. Не менший інтерес у Миколи викликали питання ідеалізму і анти-ідеалізму. У Турині Аббаньяно подався в екзистенціалізм – в той час був однією з найбільш актуальних тем італійської філософії.

У 1943-му Нікола взяв участь в дуже важливій дискусії на цю тему, опублікованій пізніше в ‘Primato’, віснику фашистської опозиції, яка виходила під керівництвом Джузеппе Боттаи (Giuseppe Bottai).

Вже на початку війни, однак, Аббаньяно почав цікавитися американським прагматизмом – в першу чергу, у викладі Джона Дьюї (John Dewey).

Не забував Нікола, втім, і про екзистенціалізм – до того часу йому вдалося повністю позбавитися від ряду невдалих концепцій Хайдеггера (Martin Heidegger), Ясперса (Karl Jaspers) та Жан-Поля Сартра (Jean-Paul Sartre) – не без допомоги праць того ж Дьюї.

Розвинені версії своїх ранніх праць Аббаньяно поклав в основу ‘Нового Просвітництва’; як показало майбутнє, цей проект спрацював у повній відповідності із задумами стояв біля його витоків Ніколи.

Помер Нікола Аббаньяно 9-го вересня 1990-го; на момент смерті йому було 89 років. Тіло вченого було поховано на цвинтарі Santa Margherita Ligure, поблизу невеликого містечка на Рив’єрі (Riviera), де Нікола проводив більшу частину своїх відпусток.