Микола Арсеньєв

Фотографія Микола Арсеньєв (photo Nikolay Arseniev)

Nikolay Arseniev

  • День народження: 16.05.1888 року
  • Вік: 89 років
  • Місце народження: Стокгольм, Швеція
  • Дата смерті: 18.12.1977 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Російський релігійний філософ, літератор. Народився в Стокгольмі 16 травня 1888 в сім’ї дипломата.

Народився в Стокгольмі 16 травня 1888 в сім’ї дипломата. Закінчив у 1910 історико-філологічний факультет Московського університету, студіював в університетах Німеччини. Серйозний вплив на Арсеньєва мала творчість Вл.С.Соловйова, С. М.Трубецького, С. М.Булгакова. Його релігійно-метафізична орієнтація знайшла відображення в ряді праць: У пошуках абсолютного Бога (1910), Плач по вмираючого Бога (1912) та ін. З 1914 — приват-доцент Московського університету, брав участь у Першій світовій війні. Примикав до октябристам, з ентузіазмом зустрів Лютневу революцію, підтримував Тимчасовий уряд. У 1918-1920 — професор Саратовського університету. Емігрував у березні 1920. З 1920 по 1944 викладав у місті кенігсберг і Варшавському (1926-1938) університетах. У 1945 Арсеньєв переїжджає в Париж, а з 1948 — професор Св.Володимирської духовної академії в Нью-Йорку. Арсеньєв був прихильником екуменізму, брав участь у католицьких конгресах, в 1964 був представлений папі Павлу VI. Активно співпрацював в бердяевском релігійно-філософському журналі «Шлях». Помер Арсеньєв у Нью-Йорку 18 грудня 1977.

Сприйнявши розвинену в російської релігійної метафізики (слов’янофіли, С. М.Трубецькой) ідею «соборності» як найважливішу характеристику православного духовного досвіду, Арсеньєв завжди бачив в ній суть культурно-історичного справи Церкви. Відстоюючи значення містичної традиції в християнстві, він виступав проти різних форм мироотречного песимізму, доводячи, що саме шлях християнської містики веде до їх рішучого подолання. Слідом за Трубецьким Арсеньєв був схильний бачити глибоку зв’язок християнства з попередньої античної метафізикою. Значне місце в його творчості займають проблеми релігійної естетики, які розглядаються в руслі характерного для російської релігійно-метафізичної думки утвердження єдності Краси, Істини і Добра. Ці ж принципи визначають і загальне розуміння Арсеньєвим історії культури.