Михайло Арнаудов

Фотографія Михайло Арнаудов (photo Mishael Arnaoudov)

Mishael Arnaoudov

  • День народження: 05.10.1878 року
  • Вік: 99 років
  • Місце народження: Русе, Болгарія
  • Дата смерті: 18.02.1978 року
  • Громадянство: Болгарія

Біографія

З 1 червня по 2 вересня 1944 — міністр народної освіти в уряді Івана Багрянова. Після перевороту 9 вересня 1944 заарештований.

Батько — Петро Сибинов Арнаудов, торговець. Мати — Друмка Панова. Брати — Димитр (працював у міській громаді Русе, був її головним секретарем), Ілля (оперний режисер, один із перших болгарських музичних режисерів, перший постановник в Болгарії опер Ріхарда Вагнера). Дружина — Стефанка. Діти — Асен (економіст), Златка (піаністка), Петро (музичний педагог).

Освіта

Закінчив державну чоловічу гімназію «Князь Борис» у Русе, Вище училище в Софії (майбутній Софійський університет; 1898), де вивчав слов’янську філологію, учень професора Івана Шішманова. Спеціалізувався в університетах Лейпцига і Берліна (1898-1900) та Праги (1903-1904), в якому отримав ступінь доктора в про

галузі філософії, слов’янської філології та індології (тема дисертації: «Б’лгарскі народні приказки»).

Науково-педагогічна діяльність

Був учителем гімназій у Відині, з 1901 — в Софії. З 1907 — заступник директора Народної академії в Софії. З 1908 — ординарний доцент, з 1914 — екстраординарний професор, з 1919 — професор порівняльної літературної історії, в 1921-1922 — декан історико-філологічного факультету, в 1935-1936 — ректор Софійського університету. У 1926 — директор Народного театру. В 1923-1927 і 1931-1933 — голова Спілки болгарських письменників. Був президентом Болгарської академії наук. Був членом Української академії наук, літературної академії «Петефі» (Угорщина), доктором honoris causa університетів Гейдельберга (1936) та Мюнстера (1943). Входив до складу масонської ложі «Светлина».

Автор численних монографій, присвячених видатним діячам болгарської культури — Паїсій Хилендарскому, Неофіту Бозвели, Василу Априлову, Івану Селиминскому, Георгі Раковскому, Любену Каравелову. Досліджував творчість класиків болгарський лиитературы — Івана Вазова, Пейо Яворова, Кирила Христового, Йордана Йовкова, Дімчо Дебелянова та ін. Займався вивченням народної поезії, один із засновників сучасної болгарської етнографії. Прихильник культурно-історичного методу в літературознавстві. У 1925-1943 — редактор журналу «Българска міс’л». Випустив бібліографічне видання «Болгарські письменники» (тт. 1-6, 1929-1930; 2003-2004).

Політична діяльність і репресії

З 1 червня по 2 вересня 1944 — міністр народної освіти в уряді Івана Багрянова. Після перевороту 9 вересня 1944 заарештований. За участь в його діяльності був засуджений так званим Народним судом у 1945 до 15 років позбавлення волі. У в’язниці займався перекладами з французької мови і підготовкою видання творів Івана Вазова. Звільнений з ув’язнення у 1947 році. Був виключений з Болгарської академії наук (відновлений в 1961).

Пам’ять про Арнаудове

Іменем академіка Арнаудова названа середня школа в Софії. У Русе проходять «Арнаудовские читання».