Мартін Бубер

Фотографія Мартін Бубер (photo Martin Buber)

Martin Buber

  • День народження: 08.02.1878 року
  • Вік: 87 років
  • Місце народження: Відень, Австрія
  • Дата смерті: 13.06.1965 року
  • Громадянство: Ізраїль

Біографія

Єврейський філософ і діяч освіти. Відомий також як перекладач і коментатор Біблії і теоретик сіонізму. Народився у Відні 8 лютого 1878. Виріс в Лемберзі (нині Львів). Отримав освіту в університетах Відня, Берліна, Цюріха та Лейпцига. З 1901 був редактором сіоністської газети «Ді вельт», потім став одним із засновників видавництва «Юдішер ферлаг» та Єврейського національного комітету. Заснував журнал «Дер юде» («Der Jude», 1916). У 1933 очолив Центр єврейської освіти у Франкфурті-на-Майні. В 1938 році емігрував до Палестини. Був професором Єврейського університету до 1951, першим президентом Академії наук Ізраїлю в 1960-1962.

Ключовим моментом формування філософських поглядів Бубера є перехід від містицизму до релігійного экзистенциализму, від ідеї «злиття» людини з божественнымп початком до ідеї «зустрічі» людини з Богом, передбачає окреме існування і «діалог» обох сторін. Ця окремішність не означає, однак, дистанціювання, ставлення до Бога просто як об’єкта споглядання, роздуми і поклоніння. Справжня зустріч людини з Богом, як і людини з людиною, – це не відношення «Я – Воно», а відношення «Я – Ти». Ця думка з надзвичайною глибиною і поетичною силою втілена в самому знаменитому творі Бубера – Я і Ти

(Ich und Du, 1923). Світове Ти є Бог, і тільки якщо людина здатна постати перед Божим Ти, він здатний полюбити Ти створених істот. Інакше відносини людей деградують до рівня Я – Воно, поводження з людиною як об’єктом маніпулювання, засобом досягнення цілей, і здатні піднятися до рівня Я – Ти лише в рідкісних випадках сильної любові або ідеальної дружби, коли на зустріч людини з людиною залучена вся повнота їх існування. У книзі Між людиною і людиною (Between Man and Man, 1947) розглядаються соціальні та педагогічні аспекти цієї філософії людських взаємин.

Принцип Я-Ти, т. зв. «діалогічний принцип», Бубер використовує і в інтерпретації Біблії. У роботах Вчення пророків (Торат ха-неви’їм, 1942) і Мойсей (Моше, 1945) відношення Бога і Ізраїлю розглядається як діалог, в якому Бог звертається до людини і людина слухає Божого Слова. «Діалогічний дух» біблійного світовідчуття Бубер протиставляв грецькому «монологизму». Діалогічне ставлення до Біблії розуміється як екзистенціальна зустріч людини і Бога. Пізніше Бубер виявив, що діалогічний принцип вже застосовувався хасидскими мудрецями і входив в традицію пізнього іудаїзму. Хасиди, як і Біблія, підкреслювали моментнепосредственности, спонтанності зустрічі, відкритості до Бога і говорили про прямому контакті з Ним. Дослідження Бубером хасидизму були викладені в цілому ряді його творів.

Як один з перших сіоністів Бубер сподівався, що його філософські і релігійні принципи будуть використані у вирішенні проблем Ізраїлю, а також більш широких проблем соціальної і політичної організації сучасного світу. У роботах на цю тему, зокрема, у книзі Шляху в Утопію (Нетівот бе-утопія, 1947) він досліджував можливості застосування діалогічного принципу не тільки до відносин індивідів, але і до людським спільнотам і світу в цілому.