Марселен Бертло

Фотографія Марселен Бертло (photo Marcellin Berthelot)

Marcellin Berthelot

  • День народження: 25.10.1827 року
  • Вік: 79 років
  • Місце народження: Париж, Франція
  • Дата смерті: 18.03.1907 року
  • Громадянство: Франція
  • Оригінальне ім’я: П’єр Ежен Марселен Бертло
  • Original name: Pierre Eugene Marcellin Berthelot

Біографія

Бертло займався також дослідженням хімії і фізикохімії вибухових речовин (вивчав закономірності їх згоряння, визначив швидкість поширення вибухової хвилі, налагодив виробництво вибухових речовин для оборони Парижа під час облоги міста німцями в 1870). Відомі роботи вченого і в галузі агрохімії та біохімії…

БЕРТЛО, П’ЄР ЕЖЕН МАРСЕЛЕН (Berthelot, Pierre-Eugene-Marcellin) (1827-1907), французький хімік-органік і физикохимик, історик науки, громадський діяч. Народився в Парижі в сім’ї лікаря 25 жовтня 1827. Закінчив ліцей Генріха IV, потім Паризький університет. У 1851 отримав місце асистента професора А. Ж. Балара в Колеж де Франс, у 1859 став професором хімії Вищої фармацевтичної школи в Парижі, в 1865 році заснував і очолив кафедру органічної хімії в Колеж де Франс. З 1876 — інспектор вищої освіти, у 1886-1887 — міністр народної освіти, з 1889 — неодмінний секретар Паризької академії наук. У 1895 році був міністром закордонних справ.

В хімічній науці Бертло прославився як один із засновників органічного синтезу. Використовуючи оригінальні методи, першим отримав з елементів і простих вихідних речовин безліч нових і вже відомих природних сполук, що належать до різних класів. У 1853-1854, вивчаючи взаємодію гліцерину та жирних кислот (стеаринової, пальмітинової, олеїнової та ін), отримав аналоги природних жирів, тим самим довівши можливість їх синтезу. Ці роботи увійшли у всі підручники органічної та біологічної хімії, а також трактати з філософії як приклад перетворення ‘речі в собі» в «річ для нас». Принципове значення мало здійснення синтезу етилового спирту з етилену і води з участю сірчаної кислоти (1854), що відкрило шлях до нового способу виробництва цього важливого з’єднання. Раніше етиловий спирт отримували тільки бродінням цукру.

Особливе місце в дослідженнях Бертло займають вуглеводні, яким присвячені півстоліття (з перервами) праці вченого, численні статті та узагальнюючий працю «Вуглеводні. Експериментальні дослідження». 1851-1901 (Les carbures d hydrogène, v. 1-3, 1901). Бертло провів масові синтези цих сполук та їх похідних з простих речовин, іноді навіть з хімічних елементів. Так, з вуглецю і водню в вольтової дуги він отримав ацетилен, а на його основі — бензол, стирол, нафталін і складні ароматичні та конденсовані системи. У 1867 Бертло запропонував універсальний метод відновлення органічних сполук йодистим воднем, широко використовувався до відкриття каталітичного гідрування газоподібним воднем.

Починаючи з 1865 Бертло активно займався термохімією, провів обширні калориметричні дослідження, що призвели, зокрема, до винаходу ‘калориметричної бомби’ (1881); йому належать поняття ‘екзотермічної’ і ‘ендотермічної’ реакцій. Бертло отримані великі дані про теплові ефекти величезного числа реакцій, про теплоту розкладання і освіти багатьох речовин. Свої термохімічні подання вчений виклав у двотомнику «Термохимия» (Thermochimie, v. 1-2, 1897).

Бертло займався також дослідженням хімії і фізикохімії вибухових речовин (вивчав закономірності їх згоряння, визначив швидкість поширення вибухової хвилі, налагодив виробництво вибухових речовин для оборони Парижа під час облоги міста німцями в 1870). Відомі роботи вченого і в галузі агрохімії та біохімії. Бертло з’ясував роль вуглецю, водню, азоту та інших елементів у рості і розвитку рослин, встановив, що в ґрунті, населеної мікроорганізмами, відбувається фіксація азоту. Ці, а також інші дослідження в області біохімії, викладені ним у 4-томної праці «Рослинна хімія агрономія» (Chimie végétale et agricole, v. 1-4, 1899).

Бертло багато займався історією хімії. У 1885 р. вийшла його праця «Походження алхімії» (Les origines de l alchimie, 1885), 1887-1893 він опублікував зборів давньогрецьких, сирійських та арабських алхімічних рукописів з перекладами і коментарями. Бертло належить книга «Революція в хімії. Лавуазьє» (La révolution chimique. Lavoisier, 1890) та праці про інших великих вчених-хіміків.

У 1889 Бертло був обраний до числа сорока членів Французької академії літератури і мистецтв (т. зв. ‘безсмертних’). Він був членом майже всіх академій світу, в тому числі й Петербурзької академії наук.

Помер Бертло в Парижі 18 березня 1907.