Клайв Ренджерів

Фотографія Клайв Ренджерів (photo Clive Granger)

Clive Granger

  • День народження: 04.09.1934 року
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Суонсі, Південний Уельс, Ірландія
  • Дата смерті: 27.05.2009 року
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Він викладав у Великобританії в Університеті Ноттінгема (University of Nottingham, Britain) і в США в Університеті Каліфорнії, Сан-Дієго (University of California, San Diego).

У 2003-му році Ренджерів був удостоєний Нобелівської премії в області економіки. Він розділив нагороду зі своїм колегою Робертом Ф. Энглом (Robert F. Engle) за «розробку методів аналізу економічних часових рядів із загальними трендами’, які докорінно відрізнялися від того, що практикували економісти при аналізі фінансових і макроекономічних даних.

Клайв Вільям Джон Ренджерів (Clive William John Granger) народився 4 вересня 1934-го у Суонсі, Південний Уельс (Swansea, Wales), і був сином Джона Едварда Грэнджера (John Edward Granger) і Евелін Ренджерів (Evelyn Granger). У наступному році його батьки перебралися в Лінкольн (Lincoln).

Під час Другої світової війни Ренджерів переїхав з матір’ю до Кембриджа (Cambridge), де пішов у місцеву початкову школу. Потім він перейшов в середню школу в Кембриджі, але освіта на цьому рівні продовжив отримувати в Ноттінгемі (Nottingham), куди родина переїхала після війни. У шкільні роки Клайв показав свої таланти в математиці, розвинувши великий інтерес у галузі прикладної математики.

Після школи він вступив до Ноттінгемський Університет (University of Nottingham), вибравши на самому початку в якості профілюючих дисциплін економіку і математику, після чого в останній рік навчання повністю зосередився на математиці.

У 1955-му Ренджерів отримав ступінь бакалавра і вирішив залишитися в університеті, щоб стати доктором філософії в статистиці. Він готував докторську дисертацію під керівництвом Гаррі Пітта (Harry Pitt).

У 1956-му, коли Клайва виповнився лише 21 рік, він був призначений молодшим викладачем статистики в Нотінгемському Університеті. Так як він був більшою мірою зацікавлений прикладної статистики та економікою, Ренджерів вибрав в якості своєї теми

дисертації ‘аналіз часових рядів’, область, в якій, за його відчуттями, було зроблено недостатньо в той час.

У 1959-му він захистив дисертацію за темою ‘Тестування на нестаціонарність’.

Наступний навчальний рік, 1959-1960, він провів у США, Прінстонського Університету (Princeton University) за програмою стипендіатів ‘The Harkness Fellowships’ Фонду співдружності (Commonwealth Fund). Клайв був запрошений в Прінстон Оскаром Моргенштерном (Oskar Morgenstern), разом з яким взяв участь у розробці економетричного науково-дослідного проекту. В університеті Ренджерів також працював разом з Мічіо Хатанакой (Michio Hatanaka) в якості асистентів Джона Тьюки (John Tukey) в його проекті по використанню гармонійного аналізу в економічних даних.

Наприкінці навчального року В Прінстоні Ренджерів одружився, після чого відправився на медовий місяць в США.

У 1964-му він і Хатанака опублікували результати своїх досліджень у книзі по спектральному аналізу економічних рядів. За рік до публікації книги Клайв написав статтю ‘Типова спектральна форма економічної змінної’ (‘The typical spectral shape of an economic variable’), яка з’явилася в 1966-му році в академічному журналі ‘Econometrica’. Обидва ці праці справили сильний вплив на прийняття нових методик.

Ренджерів уклав безстроковий контракт з Ноттингемским Університетом. 1

969-м він також представив в журналі ‘Econometrica’ свою концепцію ‘причинності за Грэнджеру’. Британський економіст був зацікавлений і в прогнозуванні. Так, протягом наступних кількох років він досліджував це питання разом зі своїм студентом, пост-докторантом Підлогою Ньюболдом (Paul Newbold), і написав з ним книгу, що стала еталоном в прогнозуванні часових рядів. Книга була опублікована в 1977-му році.

Скориставшись моделюванням, Ньюболд і Ренджерів також написали відому роботу 1974-го про помилкової регресії. Ця праця привів до переоцінки попередніх емпіричних досліджень в економіці і економетричної методології.

В цілому, Ренджерів провів 22 роки в Нотінгемському Університеті. Після того, як він отримав Нобелівську премію, у 2005-му будівлі факультетів економіки та географії були перейменовані, одне з них отримало назву Будинку сера Клайва Грэнджера.

У 1974-му Ренджерів переїхав у США, де почав працювати в Університеті Каліфорнії в Сан-Дієго.

У 1975-му він брав участь у діяльності Бюро перепису населення США (The United States Census Bureau), ставши одним із членів комісії, очолюваної Арнольдом Зеллнером (Arnold Zellner). Конкретно, Ренджерів займався сезонної коригуванням. У новому університеті він продовжив свої дослідження часових рядів, тісно співпрацюючи з лауреатом Нобелівської премії Робертом Энглом, Розалін Жойе (Rosel

yn Joyeux), Тімо Терасвирта (Timo Teräsvirta) та ін.

Співпрацюючи з Энглом, Ренджерів розробив концепцію коінтеграції, яка в 1987-му була відображена в журналі ‘Econometrica’. За цю роботу Клайв удостоївся Нобелівської премії в 2003-му році.

У наступні роки Ренджерів також використовував методи часових рядів для аналізу даних за межами економіки. Таким чином, він працював над проектом, пов’язаним з тропічними лісами Амазонки і побудував модель для прогнозування збезлісення. Результати були опубліковані в 2002-му в його книзі. Ренджерів залишив Університет Каліфорнії в 2003-му на посаді почесного професора.

В якості запрошеного професора Ренджерів відвідував Університет Мельбурна (University of Melbourne) і Кентерберійський Університет (Canterbury University).

Клайв був одружений на Патрісії Ренджерів (Patricia Granger) з 1960-го аж до своєї смерті. Він залишив після себе сина Марка Вільяма Джона (Mark William John), і дочка Клер Аманду Джейн (Claire Amanda Jane).

Ренджерів помер 27 травня 2009-го, в лікарні Скрипс Меморіал в Ла-Хойя, Каліфорнія (Scripps Memorial Hospital, La Jolla, California).

Він був членом Економетричного товариства (Econometric Society) з 1972-го і членом-кореспондентом Британської академії (British Academy) з 2002-го року. У 2004-му Ренджерів за результатами опитування потрапив у список «100 валлійських героїв’.