Ігор Дятлов

Фотографія Ігор Дятлов (photo Igor Dyatlov)

Igor Dyatlov

  • День народження: 13.01.1936 року
  • Вік: 23 роки
  • Місце народження: Первоуральск, Росія
  • Дата смерті: 02.02.1959 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Глава експедиції з дев’яти осіб, загиблої при досить дивних і загадкових обставинах на Північному Уралі в 1959 році. Загибель цієї групи, що отримала назву група Дятлова, досі викликає інтерес вчених і дослідників, так як причини загибелі молодих туристів так і залишаються таємничими, і за минулі п’ять десятиліть офіційна причина трагедії так і не названа.

Ігор Олексійович Дятлов народився в 1936 році в місті Першо-Уральську, в родині інженера Олексія Олександровича Дятлова і його дружини Клавдії Іванівни. Крім Ігоря в сім’ї було ще троє дітей. У 1954 році Дятлов закінчив школу і вступив в Уральський політехнічний інститут. Треба сказати, що з самого дитинства Ігор був технарем — він рано почав захоплюватися радіоелектронікою і в підлітковому віці вже зібрав свій перший короткохвильовий передавач. Крім радіотехніки він захоплювався фотографією, крім власне знімків він зібрав власний збільшувач, а пізніше змайстрував і телескоп.

У роки навчання в УПІ Дятлов був членом туристичного клубу, і саме цей клуб спланував в 1959 зимовий лижний похід – учасники експедиції планували пройти на лижах 350 км на північ Свердловської області і підкорити вершини Отортен і Ойко-Чакур. Походу була присвоєна 3-я, найвища категорія складності.

У складі групи було 9 чоловік: Ігор Дятлов, Зінаїда Колмогорова, Рустем Слободін, Юрій Дорошенко, Георгій (Юрій) Кривоніщенко, Микола Тібо-Бриньоль, Людмила Дубініна, Олександр Золотарьов та Олександр Колеватов. Спочатку у складі групи був і ще один учасник – Юрій Юдін, однак йому довелося повернутися ще до початку лижного походу з-за простуди. Всі учасники походу були не старий

ше 25 років, лише один (А. Золотарьов) був 1921 року народження.

23 січня 1959-го група Дятлова виїхала на поїзді зі Свердловська. Відомо, що 25 січня вони були в Вижае, звідки вирушили на попутному вантажівці (саме в ньому Ю. Юдін застудився) в селище лісозаготівельників.

27 січня дев’ять туристів вирушили в дорогу, а в останній раз живими всіх учасників групи Дятлова бачив 28 числа Юрій Юдін, який повернувся.

Більше ні Дятлова, ні інших хлопців ніхто живим не бачив.

За планом група повинна була повернутися в Віжай 12 лютого і звідти відправити телеграму в інститут, однак цього не сталося. Близько 15 лютого в турклубі почали турбуватися, а, крім того, занервували і батьки хлопців. Групи Дятлова почали шукати 19 лютого 1959-го, три групи досвідчених рятувальників були сформовані в спортклубі УПІ, крім того, на пошуки пішли і військові, а пізніше до них приєдналися і мисливці-мансі.

25 лютого у верхів’ї Ауспии, на лівому березі річки була виявлена порожня намет. Це була намет групи Дятлова, одна стінка її була вирізана, в наметі було порожньо. Досить дивними виявилися речі, виявлені в наметі – там було 9 туристичних рюкзаків, 8 пар лиж, 9 пар взуття, штани, тілогрійки і штормівки, а також шкарпетки, шапки та інша одяг. Создавалосьполное враження, що туристи залишили намет роздягненими, при цьому температура на вулиці була мінусова. По слідах, провідним про намети, пошуковики пройшли близько півтора кілометрів, коли були виявлені перші два тіла – це були Юрій Дорошенко та Юрій Кривоніщенко, що лежать поруч з погаслим вогнем. Обидва були роздягнені до нижньої білизни, обидва мали опіки.

У 300 метрах від них було знайдено тіло Юрія Дятлова, на ньому не було верхнього одягу і взуття.

Так само, без взуття була знайдена і Зінаїда Колмогорова. Незважаючи на активні пошуки, на цьому страшні знахідки лютого закінчилися.

Інших членів експедиції, а точніше – їх тіла були знайдені лише на початку травня, коли почалося танення снігів.

Перші похорони туристів пройшли 9 березня 1959-го в Свердловську, потім – 10 березня, а останніх ховали вже 12 травня.

Офіційне розслідування у справі загибелі групи Дятлова почалося 26 лютого 1959 року і тривало три місяці. Тут-то і почалися загадки. Так, було встановлено, що намет, одна стіна якої була розрізана, різалася не зовні, а зсередини, тобто туристи робили це самі. Питання ‘навіщо?’ так і залишився питанням.

Причиною смерті було названо замерзання, розтин не знайшло у них несумісних з життям травм.

На кількох фрагментах одягу була зафіксована підвищена радіоактивність, втім, причиною загибелі вона стати не могла.

28 травня 1959 року справу було закрито через відсутність складу злочину.

Незважаючи на те, що офіційне слідство зайшло в глухий кут, дослідники висували чимало версій трагедії. Так, одна з них – сходження лавини, яка і змусила хлопців розрізати намет. Це пояснювало, чому багато виявилися роздягненими, так як зійшла лавина вночі, коли туристи спали. Звучали й інші думки – від нападу місцевих мисливців до нападу диких звірів. Деякі припустили, що група Дятлова стала жертвою випробування секретного зброї, а також прозвучали думки про паранормальні явища і інопланетян. Говорили і про внутрішній сварку в групі, а також про секретних службах і збіглих ув’язнених. Жодна з висунутих версій не знайшла офіційного підтвердження.

Гірський перевал, біля якого сталася трагедія, отримав назву Перевал Дятлова.

Ці події, так і залишилися страшною загадкою, лягли в основу багатьох статей і документальних фільмів. У 2013-му на екрани вийшов фільм «Таємниця перевалу Дятлова’, знятий режисером Ренні Харлином (Renny Harlin) в жанрі жахів.

Обставини загибелі Ігоря Дятлова та його групи, як і раніше залишаються загадковими, і хвилюють дослідників донині.