Геракліт Ефеський

Фотографія Геракліт Ефеський (photo Efesskiy Geraklit)

Efesskiy Geraklit

  • Рік народження: 0536
  • Вік: 61 рік
  • Місце народження: Ефес, Греція
  • Рік смерті: 0475
  • Громадянство: Греція Сторінки:

Біографія

Грецький філософ, прозваний «Темним». Геракліт належав до царського роду, але зрікся своїх прав (в тогочасному Ефесі вже номінальних, давали лише деякі почесті) на користь брата. Від єдиного твору Геракліта Про природу (існують й інші варіанти назви) збереглися лише дрібні фрагменти.

Грецький філософ, прозваний «Темним». Геракліт належав до царського роду, але зрікся своїх прав (в тогочасному Ефесі вже номінальних, давали лише деякі почесті) на користь брата. Від єдиного твору Геракліта Про природу (існують й інші варіанти назви) збереглися лише дрібні фрагменти.

Геракліт першим в грецькій філософії поставив у центр своєї системи проблему зміни та порядку, що робить з нього нещадного критика людства. Він нарікає на те, що люди не здатні зрозуміти Логос, універсальну основу всіх речей, згідно з яким повинні протікати всі природні явища і на основі якого повинна будуватися поведінка людини. Частково цей Логос можна вбачати у вогні: завдяки регулярності своїх змін (вогонь рівномірно поглинає паливо і поширює полум’я і дим) вогонь виявляється ідеальним втіленням тієї міри, яку Геракліт спостерігав у великих взаємних космічних переходах основних речовин, що утворюють світ, – ефірного полум’я, води і землі. Саме гармонізує Логос, або міра, а зовсім не походження з єдиної построяющей космос матерії, дає світові те сутнісне єдність, яке було відправним моментом для Геракліта і інших досократиков.

Фізичний світ представляється Гераклиту ареною безперервних змін, проте зміни ці впорядковуються єдністю, яким наділив їх Логос. «Входять в одну і ту ж річку омивають все нові й нові води». У більшій частині змін Геракліт вбачає їх обумовленість своїми протилежностями. Але ці протилежності, на які, як Геракліт, так і Анаксимандр розкладали будь-яке розрізнення, володіють внутрішньою єдністю. Так, наприклад, день і ніч, які на перший погляд здаються повністю розділеними і протиставлені один одному, на ділі завдяки своїй безперервній послідовності утворюють єдину лежить в їх основі безперервність. Певним чином це пов’язано з «боротьбою», однак ця боротьба не є «несправедливість», оскільки вона впорядковується Логосом, присутнім у всіх природних об’єктах, так що якщо б боротьба припинилася, зруйнувалося б усе розмірене взаємодія, а тим самим і єдність світового порядку і навіть саме його існування.

Людині життєво необхідно осягнути Логос, оскільки сама людська душа створена з вогню, який може бути притушен або навіть погашений вологою, породжуваної дурістю, а також сном або смертю. В активному стані душа матеріально стикається з вогненним елементом зовнішніх речей і живиться ним. Якщо душа противиться дурниці, пороку і поступового зволоженню, яке несе з собою поступово підкрадається смерть, вона навіть зможе на час пережити смерть, зберігшись у вигляді безособового божественного вогню.