Генріх Кунів

Фотографія Генріх Кунів (photo Genrih Kunov)

Genrih Kunov

  • День народження: 11.04.1862 року
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Шверін, Німеччина
  • Дата смерті: 26.08.1936 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Німецький історик, соціолог, етнограф, публіцист, один з теоретиків німецької соціал-демократії.

Виріс в небагатій родині робітника сцени. Навчався в Ганновері. Працював бухгалтером на фабриці шпалер. Приєднався до соціал-демократичного руху, самостійно вивчав марксизм, а також філософію Канта і Гегеля. Почав співпрацювати у соціал-демократичній пресі. З 1898 року був одним з редакторів соціал-демократичного теоретичного журналу «Ді Нойє Цайт» („Die Neue Zeit“), що видавався Карлом Каутським. Одночасно з 1902 року редактор головного органу німецьких соціал-демократів газеті «Форвертс» („Vorwärts“).

Під час Першої світової війни 1914-1918 років спочатку виступав проти військових кредитів, але вже з жовтня 1914 годастал «соціал-шовіністом», тобто виступав з позицій захисту своєї вітчизни. Після війни залишався на крайніх правих позиціях соціал-демократії.

У 1917-1923 змінив на посаді головного редактора «Ді Нойє цайт» центриста Карла Каутського. У 1919-1930 роках професор Берлінського університету, в 1919-1924 роках директор Музею народознавства.

Автор численних праць з історії первісного суспільства, еклектично поєднували деякі положення марксизму з теоріями, запозиченими з етнографії «економічного спрямування».

Робота Кунова «Теологічна або этнологическая історія релігії?» („Theologische oder ethnologische Religionsgeschichte?“; 1910) була перероблена В. І. Скворцовим-Степановим і видана російською мовою під назвою «Походження нашого бога» (1919, нове видання 1958). Праця Кунова про Великої французької революції (1908) в російському перекладі вийшов під назвою «Боротьба класів і партій у Великої французької революції 1789-1794 рр.», 3 вид., 1923).

У більш пізніх роботах зробив спробу ревізії положень марксизму. Історія в трактуванні Кунова — це процес поступових соціальних змін, у яких «політичні революції» ніби не грають істотної ролі. Соціологія в роботах Кунова зближується з позитивістською еволюційною теорією,з’єднаної з економічним матеріалізмом. Головний філософський працю Кунова «Марксова теорія історичного процесу суспільства і держави» („Die Marxsche Geschichts-, Gesellschafts — und Staatstheorie“, т. 1-2, 1920-1921, російський переклад 2-го тому 1930) спрямований проти вчення про пролетарську революцію і диктатуру пролетаріату.

У 4-томної дослідженні «Історія господарства» (1926-1931, російський переклад 1-го тому — «Господарство первісних і напівкультурних народів», 1929) Кунів повністю ігнорує поняття соціально-економічної формації.

Посмертно вийшла дослідження про державу інків („Geschichte und Kultur des Inkareichs“, 1937).