Федір Бабічев

Фотографія Федір Бабічев (photo Fedor Babichev)

Fedor Babichev

  • День народження: 28.02.1917 року
  • Вік: 83 роки
  • Місце народження: Луганська область, Україна
  • Дата смерті: 28.04.2000 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Радянський український учений, фахівець у галузі органічної хімії (органічний синтез, хімія гетероциклічних сполук). Академік АН УРСР, віце-президент АН УРСР, депутат Верховної Ради УРСР; почесний Соросівський професор, Заслужений діяч науки і техніки України.

28 лютого 1917 р. — народився в селі Бобрикове, нині Антрацитівського району Луганської області, у селянській родині.

1936 р. закінчив з відзнакою середню школу р. Ровеньки.

1944 р. закінчив хімічний факультет Київського державного університету ім. Т. Р. Шевченка.

1945-1948 рр. — аспірант хімічного факультету КДУ ім. Т. Р. Шевченка.

1948-1950 рр. — асистент хімічного факультету КДУ ім. Т. Р. Шевченка.

1950-1967 рр .. — доцент кафедри органічної хімії КДУ ім. Т. Р. Шевченка.

1967 — професор кафедри органічної хімії КДУ ім. Т. Р. Шевченка.

1968-1978 рр. — декан хімічного факультету КДУ ім. Т. Р. Шевченка.

1971-1986 роках — завідувач кафедри органічної хімії КДУ ім. Т. Р. Шевченка.

1971 р. — нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1972 р. — член-кореспондент АН УРСР.

1973 р. — академік АН УРСР.

1976 — нагороджений орденом Леніна.

1978-1988 рр. — віце-президент АН УРСР.

1980 р. — депутат Верховної Ради УРСР X та XI скликань.

1985 р. — присуджена премія АН УРСР ім. Л. В. Писаржевського за монографію «Хімія изоиндола».

1987 р. — нагороджений орденом Жовтневої Революції.

1988 р. — радник Президії АН УРСР.

1994 р. — присвоєно звання почесного Соросівського професора.

1995 р. — присуджена премія НАН України ім. А. В. Кіпріанова за цикл робіт «Синтез та реакційна здатність сполук ряду изоиндола та ізохіноліну».

1997 рік — присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

1998 р. — присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки за цикл робіт «Молекулярний дизайн гетероциклічних сполук».

28 квітня 2000 р. — помер у Києві.

Наукова робота

Хімія органічних барвників була однією з перших областей органічної хімії, в якій стала розвиватися концепція цілеспрямованого синтезу нових речовин з наперед заданими властивостями. А розвиток органічної хімії в СРСР наприкінці 1940-х і 1950-ті роки характеризувався підвищеним інтересом до розробки фотосенсибілізаторів для кіно — і фотопромышленности. Вивчалася, зокрема, можливість використання ціанінових барвників в якості сенсибілізаторів, з них найкращими показниками володіли представники ряду бензтиазола.

Ще будучи студентом, Ф. С. Бабічев почав роботу над цією темою під керівництвом академіка АН УРСР В. П. Яворського, а потім академіка АН УРСР А. В. Кіпріанова. Вивчалися реакції алкілування метиленовых підстав ряду бензтиазола, тіазолу та нафтотиазола алкілгалогенідамі. Дослідження показали, що реакція супроводжується розкриттям одного з тиазолиновых циклів димеру метиленового підстави. Була проведена ревізія формули Мумма, яка приписувалася раніше таким димерам, для них була запропонована формула Бабічева. Справедливість запропонованої формули була доведена методом зустрічного синтезу. Крім метиленовых, досліджувалися аналогічні этилиденовые підстави, експерименти показали, що на відміну від метиленовых, вони існують у вигляді мономерних молекул і алкилируются із збереженням тиазолинового циклу.

У той час дослідження в цьому напрямі велися також у Франції та Румунії, успіх був на боці київських хіміків. Дослідження в області тиазольных метиленовых підстав стали основою кандидатської дисертації Ф. С. Бабічева (1948)

У 1956 році Ф. С. Бабічев запропонував ефективний метод синтезу карбонових кислот і спиртів в ряду бензтиазола (бензтиазолилалкил(арил)карбонових кислот і відповідних їм спиртів). Метод синтезу кислот полягає в конденсації про-аминотиофенола ангідридами дикарбонових кислот жирного, ароматичного і гетероциклічного рядів. Спирти можна отримати відновленням кислот або їх ефірів алюмогидридом літію при зниженій температурі або відразу в одну стадію, якщо при конденсації замінити ангідрид на відповідний лактон. Ці сполуки — основа численних похідних і важливі проміжні продукти в органічному синтезі, раніше не існувало загального методу їх синтезу і були відомі лише поодинокі представники ряду. Було проведено систематичне вивчення впливу на хід синтезу полярних заступників у структурі несиметричних ангідридів, а також вплив просторового чинника.

Подальші дослідження показали, що нові класи сполук є цінною сировиною для синтезу 2,3-полиметиленбензтиазолиевых солей і ціанінових барвників на їх основі. Показано також выжное теоретичне значення їх для хімії барвників, оскільки дозволяють синтезироватькрасители з різною довжиною полиметиленовой ланцюжка і вивчити вплив даного чинника на просторову будову молекули і, як наслідок, на забарвлення.

На першість у синтезі таких солей бензтиазолия претендували відомі хіміки Р. Шварц і П. де Сметс, проте їх результати виявилися помилковими, в спеціальній роботі Ф. С. Бабічева було показано, що в описаних ними реакціях утворюються інші продукти.

Далі було показано, що введення гетероатома (наприклад, сірки або кисню) в полиметиленовую ланцюжок може призвести до поглиблення забарвлення. Деякі із синтезованих в ході робіт барвників виявилися хорошими сенсибилизаторами для галогеносеребряных фотоэмульсий. Цей цикл робіт ліг в основу докторської дисертації Ф. С. Бабічева (1965 рік).

Викладацька, адміністративна та інша робота

З науковими дослідженнями Федір Семенович Бабічев поєднував педагогічну й організаторську діяльність. Як викладач університету та науковий керівник він виховав багатьох кваліфікованих хіміків, під його керівництвом захищено 25 кандидатських і 2 докторські дисертації.

Не припиняючи викладацьку і наукову роботу в університеті, Федір Семенович 10 років обіймав посаду віце-президента АН УРСР, довгий час був заст. голови а потім і головою редакційної колегії Української радянської энциклопеции, заст. головного редактора «Доповідей АН УРСР», членом редколегій журналів «Біоорганічна хімія» та «Український хімічний журнал».