Емілій Ленц

Фотографія Емілій Ленц (photo Emil Lenz)

Emil Lenz

  • День народження: 24.02.1804 року
  • Вік: 60 років
  • Місце народження: Дерпт, Естонія
  • Дата смерті: 10.02.1865 року
  • Громадянство: Росія
  • Оригінальне ім’я: Фрідріх Генріх Еміль Ленц
  • Original name: Heinrich Friedrich Emil Lenz

Біографія

Після закінчення гімназії Ленц поступив в Університет Дерпта (University of Dorpat), де спеціалізувався в галузі фізики і хімії.

Генріх Ленц (Heinrich Lenz або Heinrich Friedrich Emil Lenz), більш відомий як Емілій Християнович Ленц, народився в 1804 році в Дерпті (Dorpat), сьогодні це естонський місто Тарту (Tartu, Estonia). Після закінчення гімназії Ленц поступив в Університет Дерпта (University of Dorpat), де спеціалізувався в галузі фізики і хімії.

У 1823 році Генріх був прийнятий штатним фізиком на борт парусного шлюпа ‘Підприємство’, що відправився в кругосвітню подорож. Керував експедицією чудовий російський мандрівник і мореплавець Отто Євстафійович Коцебу. До речі, рекомендацію молодому фізику дали тоді професори його університету. Цей досвід виявився неймовірно корисним Ленцу, який саме в той період отримав можливість почати власну наукову діяльність, роблячи спостереження в Індійському, Тихому і Атлантичному океанах. Тоді ж він створив і кілька унікальних приладів для глибоководних спостережень — лебідку-глубомер і батометр.

Подорож зайняло три роки, яких вистачило на обробку і аналіз отриманих даних. Він представив свою доповідь в Академії наук і в 1828 році вже став ад’юнктом Академії в галузі фізики, а в 1834-му — академіком.

В кінці 1820-х Ленц багато працював на півдні Росії, проводячи геофізичні дослідження.

У 1829-му Ленц знову став

учасником цікавої експедиції — першому сходженні на Ельбрус, якою керував генерал Георгій Арсентійович Еммануель. Під час подорожі Ленц прийшов до дуже важливих висновків, визначивши висоту гори барометричним способом, а також він зміг довести, що Чорне море вище за рівнем, ніж Каспійське.

У 1830 році Ленц повернувся в Петербург – йому чекала велика робота по обробці його спостережень і матеріалів. У 1832 і 1836 роках він опублікував найважливіші спостереження і висновки, отримані під час експедиції.

До речі, саме в той період – на початку та в середині 1830-х Ленц захопився явищем електромагнетизму, яким до нього впритул займалися великі фізики Ампер (André-Marie Ампер) і Фарадея (Michael Faraday). Саме Ленцу вдалося сформулювати закон, який визначив напрям індукованого струму, і сьогодні цей закон відомий як Правило Ленца (Lenz’s law).

Наприкінці осені 1833 року Ленц знову робив доповідь в Академії наук, в 1834 році його відкриття вистачило на обрання академіком з фізики.

Через пару років, у 1836-му Ленц очолив кафедру фізики і фізичної географії в Університеті Петербурга, а в 1840-му став деканом фізико-математичного факультету. Пізніше, вже в 1863-му Емілій Християнович Ленц став ректором університету. До того часу він вже був автором безлічі навчальних програм і посібників, серед яких було і «Керівництво до фізики» для гімназій, яке перевидавалося більше десяти разів.

Взагалі, Ленц досить серйозно поліпшив викладання фізики в університеті, а його знаменитими учнями були Д. І. Менделєєв, К. А. Тімірязєв, Шведів, Н.П. Слугін і багато інших чудових російських вчених. Його фундаментальна праця ‘Фізична географія’ вийшов в 1851 році і згодом неодноразово перевидавався по всьому світу. У цій роботі Ленц показав будова земної кори, а також розкрив походження і переміщення порід, що її утворюють; у результаті вчений довів, що земна кора постійно змінюється, а процес цих змін впливає на загальний рельєф материків.

Саме Ленцу належить відкриття закономірності між добовим і річним ходом температури; він досліджував також вітер; конденсат пари; випаровування води; хмари і їх утворення. Вчений зумів пояснити і блакитний колір неба, а також явище веселки, кіл близько Сонця і Місяця і ще безліч невідомих раніше атмосферних явищ.

Саме Ленц назвав сонячну радіацію головною причиною процесів, що відбуваються в атмосфері.

Так, вчений надавав просто величезне значення досліджень у галузі фізичної географії – його завданням було визначити закони, за якими ті чи інші спостережувані явища відбуваються.

У 1845-му Ленц увійшов до Ради новоствореного Російського географічного товариства, разом з ним працювали такі чудові російські адмірали і географи, як В. Ф. Крузенштерн, Ф. П. Врангель, К. М. Бер. В цій організації Ленц пропрацював до кінця життя.

Більше 30 років життя віддавши викладання фізики, Ленц викладав і в інших навчальних закладах — Морському корпусі, Педагогічному інституті, Михайлівській артилерійській академії.

Ще одним ключовим досягненням у фізиці став відкритий Ленцом в 1844 році Закон Джоуля і Ленца (Joule–Lenz law); це правило свідчить: кількість теплоти, що виділяється струмом у провіднику, пропорційно квадрату сили струму і опору провідника. Це відкриття стало дуже важливою передумовою невдовзі закону збереження і перетворення енергії.

В 1864-му хвороба очей змусила вченого припинити всяку діяльність — він терміново відправився на лікування в Рим (Rome, Italy). Зір незабаром повернулося, Ленц знову почав читати і навіть спробував знову працювати. На жаль, ця ремісія виявилася дуже короткою — 29 січня 1865 року Емілій Християнович Ленц раптово помер від інсульту, перебуваючи в Римі. Його поховали на одному з римських кладовищ.