Джон Кларк

Фотографія Джон Кларк (photo John Clark)

John Clark

  • День народження: 26.01.1847 року
  • Вік: 91 рік
  • Місце народження: Провіденс, Род-Айленд , США
  • Дата смерті: 21.03.1938 року
  • Громадянство: США

Біографія

Багато видатні вчені все життя розробляють обрану ними завдання під одним і тим же кутом; лише деякі здатні радикально змінити свої погляди і почати підтримувати те, що раніше здавалося їм абсолютно невірним. Так сталося з видатним американським економістом Джоном Кларком – у певний момент із соціаліста він перетворився на капіталіста, а з противника вільної конкуренції – ярого її прихильника.

Джон Бейтс Кларк – американський вчений, фахівець з неокласичній економіці. Був одним з основоположників маржиналистской революції і затятим опонентом інституціональної школи економіки; більшу частину своєї кар’єри працював у стінах Колумбійського Університету (Columbia University).

Народився і виріс Кларк в Провіденсі, Род-Айленд (Providence, Rhode Island); освіту він здобував у штаті Массачусетс (Massachusetts), в Амхерстском коледжі (Amherst College). У період з 1872-го по 1875-ї Кларк навчався в Цюріхському Університеті (University of Zurich) і Гейдельберзькому Університеті (University of Heidelberg); крім того, в цей період йому довелося попрацювати під керівництвом Карла Книса (Karl Knies), основоположника німецької історичної школи. Судячи з раннім роботам Кларка, велику роль на нього справило німецько-соціалістичне походження; так, Джон був ак

тивним критиком капіталістичної системи. З часом, однак, його погляди зазнали певні зміни – спочатку він просто почав виступати в підтримку капіталізму, потім став затятим прихильником капіталістичної системи.

З 1877-го Кларк опублікував цілу серію статей на різні теми; багато з них у відредагованому вигляді увійшли в збірник ‘Філософія багатства’ (‘The Philosophy of Wealth’). Приблизно в цей період Кларк сформулював оригінальну версію теорії граничної корисності, грунтуючись на роботах Вільяма Джевонса (William Jevons), Карла Менгера (Carl Menger) і Леона Вальраса (Marie-Esprit-Léon Walras).

До 1886-го Кларк був явним соціалістом – в дусі своїх німецьких наставників; він вірив, що конкуренція зовсім не може розглядатися як універсальний економічний інструмент – і, зокрема, мало годиться з точки зору забезпечення належного рівня цін і заробітних плат. У комунізм Кларк також не вірив – за його словами, чимала частина прихильників комуністичних теорій надто вже тяжіла до насильницьких методиками вирішення питань. Єдиним розумним рішенням Джону Кларку здавалося поєднання інтересів союзу капіталістів і союзу трудящих; спільними зусиллями два союзу змогли б закріпити ціни на належному рівні.

У 1886-му Кларк досить різко змінив точку зору – і став досить затятим прихильником конкурентної системи. Що саме викликало цю зміну, точно невідомо; ясно, однак, що до моменту написання ‘Розподіл багатства’ (‘The Distribution of Wealth’) в 1899-му Джон Кларк вже вірив у природність і нормальність чистої конкуренції як явища природи і економічного закону. Можливо, частково цю переорієнтацію міг викликати стався в 1886-му в Чикаго (Chicago) ‘бунт на Хеймаркет’, за підсумками якого кілька страйкуючих були вбиті або повішені. У кінцевому підсумку це призвело до неабиякого зменшення числа соціалістів-реформаторів в американській системі вищої освіти.

Продовжував розвивати свої теорії Кларк і далі, хоча настільки радикальних переходів від ідеології до ідеології в його житті більше і не було. В якійсь мірі в теорії Джона Кларка простежувалися сліди марксистської ідеології, з якою Кларк цілком міг познайомитися під час навчання в Німеччині. В цілому, згідно Кларку, капітал представляв собою не засоби виробництва, але абстрактний, вічний і безсмертний інструмент людства, порівнянний з водоспадом або полем.

Помер Джон Кларк 21 березня 1938-го; на момент смерті йому було 91 рік. Відомо, що син Кларка Джон Моріс Кларк (John Maurice Clark) також став досить відомим економістом.