Альберт Великий

Фотографія Альберт Великий (photo Albertus Magnus)

Albertus Magnus

  • Рік народження: 1206
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Лауинген, Баварія, Німеччина
  • Дата смерті: 15.11.1280 року
  • Рік смерті: 1280
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Католик, теолог, філософ, католицький святий. Відомий в першу чергу своїм величезним внеском у розвиток натуральної філософії і природознавства – саме завдяки працям Альберта вчений світ познайомився з цілою серій досі маловідомих праць великих вчених стародавності і взяв на озброєння принципово нову методологію.

Народився Альберт в родині графа Больштедта (Bollstädt) в Лауингене, Баварія (Lauingen, Bavaria). Вчився він переважно в Падуї (Padua) – саме там йому, приміром, довелося познайомитися з роботами Аристотеля. Якщо вірити Рудольфу де Новамагия (Rudolph de Novamagia), в один прекрасний день Альберту з’явилася сама Діва Марія (Blessed Virgin Mary), яка переконала його приєднатися до одного з священних орденів.

У 1223-м (або, за іншими даними, в 1221-м) Альберт – незважаючи на явне несхвалення родичів – прилучився до домініканців. Деякий час він вивчав богослов’я, після чого сам став викладати в Кельні (Cologne), Регенсбурзі (Regensburg), Фрайбурзі (Freiburg), Страсбурзі (Strasbourg) і Хільдесхайм (Hildesheim). У 1254-м Альберт відправився в Париж (Paris), отримав докторську ступінь, після чого повернувся до викладання – відомо, до речі, що саме в цей час під його початком вчився сам Фома Аквінський (Thomas Aquinas).

Відомо, що Альберт був першим автором збірки коментарів до практично всіх відомих творів Аристотеля – що зробило праці великого грека куди більш доступними для широких наукових дискусій. Покінчивши з Аристотелем, Альберт взявся за вивчення праць мусульманських вчених – в першу чергу, Авіценни (Avicenna) і Аверроеса (Averroes). На той момент Альберт по праву вважався одним з найвидатніших учених того часу. На тлі колег його виділяв дві переваги – по-перше, він не тільки вивчав чужі праці, але і сам досить активно ставив експерименти; по-друге, Альберт запозичив у Аристотеля погляди на наукову методологію в цілому.

Досить активно Альберт займався систематизацією наявних знань; саме системний підхід – укупі з енциклопедичними знаннями в самих різних областях – і допоміг йому залишити воістину вражаюче спадщину.

У 1254-м Альберт став провінціалом домініканського ордену; обов’язки свої виконував він з неймовірною ретельністю і старанням. Відомо, що Альберт активно захищав орден від нападок з боку ряду угруповань Паризького Університету (University of Paris) – переважно, у досить жвавих наукових дискусіях.

У 1260-му папа Олександр IV (Alexander IV) зробив Альберта єпископом Регенсбурга; через три роки, втім, Альберт свій пост залишив. Зробити за ці три роки він встиг чимало – так, мешканці його єпископату сильно поважали Альберта за категоричну відмову від пересування верхи; за завідуванням володінь – надзвичайно, між іншим, великим – Альберт пересувався виключно пішки.

Надалі особливо активної діяльності Альберт не вів. Жив він переважно в будинках домініканського ордену; періодично він відправлявся проповідувати – в основному в Південній Німеччині (South Germany). Згодом Альберт кілька разів виступав у якості посередника в різного роду конфліктах; так, жителі Кельна запам’ятали його не тільки як засновника найстарішого університету Німеччини, але і як людини, яка поклала кінець конфлікту між городянами і архієпископом.

Помер Альберт Великий в Кельні, 15-го листопада 1280-го; в Кельні ж богослов був похований – у місцевій домініканської церкви.