Абдурахман Авторханов

Фотографія Абдурахман Авторханов (photo Abdurahman Avtorhanov)

Abdurahman Avtorhanov

  • Рік смерті: 1997
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Абдурахман Авторханов Геназович (1908-1997). Історик-радянолог, публіцист. Почесний громадянин Чечене-Інгушетії (1991). Народився в Чечні. У 1927-1937 рр. член ВКП(б). З 1943 р. живе і працює за кордоном.

    В інтерв’ю газеті «Комсомольське плем’я» (р. Грозний) Авторханов розповідає про себе: «…я почав цікавитися Політикою з чотирнадцяти років, пройшовши комуністичне виховання через всі три покоління: був у юних піонерів, комсомолі, партії… Я закінчив Інститут Червоної професури (ІКП) в 1937 р. і в жовтні того ж року був заарештований як „ворог народу». Я належав до ідейних фанатикам ленінізму. Тому й чекав щоночі арешту після першого Московського процесу проти старих більшовиків (серпень 1936 р.), бо як критично мисляча комуніст знав, що Сталін і його кримінальна кліка вирішили не тільки політично, але і фізично знищити всю ідейну частина партії, незалежно від того, чи були дані члени партії коли-небудь у якій-небудь опозиції. В силу цього свій арешт зустрів з повним розумінням (мотивів) товариша Сталіна, а його чекісти в підвалах НКВС подбали, щоб вибити з мене всякі залишки ілюзій. Так що в якості професійного радянського історика я нічого не написав, так як після п’ятирічного сидіння в підвалах НКВС у два прийоми (я був двічі судимий, і обидва рази виправданий: спочатку Верховним судом ЧІ АРСР і потім Верховним судом РРФСР) я був випущений тільки в 1942 р., а в січні 1943 р. емігрував…

    КДБ інкримінує мені наступне: 1) що я, нібито, дезертирував з Радянської Армії і перейшов на бік ворога, — це брехня, бо я ніколи в армії не служив; 2) що я, нібито, служив у гестапо і в каральних частинах СС і вбивав радянських людей, — це теж брехня, бо таких людей у ФРН і досі судять і суворо карають; 3) стверджували, що я, нібито, готував до якоїсь німецької зондеркоманді німецьких шпигунів з військовополонених кавказців, — це теж брехня; 4) мене звинувачували, що я був заарештований «в 30-ті роки і засуджений за контрреволюційну діяльність» (Радянська Росія. 1970. 13 червня). Неправда; 5) мене звинувачували, що я веду на Заході антирадянську пропаганду і пишу антирадянські книги, — ось це правда, якщо КДБ вважає сталінську владу Радянською владою…

    Що ж стосується того, чим я був зайнятий протягом двох років мого перебування в Берліні, то я займався тим, чим займаюсь і зараз, — дослідженням історії Радянської Росії та аналізом злочинів сталінської політичної системи. Головні результати цих досліджень лягли в основу моєї першої книги на Заході, вийшла спочатку французькою під назвою «Сталін у влади» 2) а потім на інших мовах ще за життя Сталіна —в 1951 р. Вступ до цієї книги було для мене методологічної канвою всіх моїх майбутніх досліджень про Сталіна і сталинщине. За цю книгу Сталін і Берія засудили мене до смерті…

    У 1951 р. я був одним з організаторів радіостанції „Свобода» (тоді вона називалася «Звільнення»). Часто виступав коментатором з питань внутрішньої і зовнішньої політики СРСР. Одночасно працював професором і головою Академічної Ради Російського інституту Американської армії» (Ідея, в ім’я якої і смерть красна // Комсомольське плем’я. 1990. 31 травня; інтерв’ю провів Вісхан Давлетукаев. Мюнхен-Грозний, квітень,1990 рік). Наведемо витяги з вступу до книги Авторханова «Сталін у влади».

    «Неправда, що в СРСР «диктатура пролетаріату». Навіть більше. В СРСР немає і Радянської влади. Правда тільки те, що існуючий режим називає себе «Радянською владою» по традиції <…> Таку назву лише вигідно маскує справжню природу сталінського режиму. Немає в СРСР і диктатури комуністичної партії… Правда тільки те, що самі більшовики називають комуністичну партію «авангардом трудящих СРСР», щоб приховати від народу обличчя справжнього «авангарду».

    Неправда, що в СРСР ділять панування і владу партія і військова кліка. Генералітет Радянської армії є бранцем свого політичного опонента — інституту політичних працівників…

    Неправда, що Політбюро ЦК ВКП(б) є всемогутньою надсилою <…> Політбюро — хоча і яскрава, але все-таки лише одна тінь тієї дійсної надсили, яка стоїть за кожним кріслом членів Політбюро. Самі члени Політбюро це знають точно, партія смутно здогадується, а народ апатичний до „високої політики». Народ вчать не думати. За всіх думає, діє і диктує одна абсолютна сила. Ім’я цієї сили — НКВС-МВС-МДБ. Сталінський режим тримається не організацією Рад, не ідеалами партії, не владою Політбюро, не особистістю Сталіна, а організацією та технікою радянської політичної поліції, в якій самому Сталіну належить роль першого поліцейського.

    Сказати, що НКВД є державна поліція — це значить нічого не сказати по суті… Сказати, що НКВД є «держава в державі» — значить применшити значення НКВС, бо сама постановка питання припускає наявність двох сил: нормального держави і сверхнормального НКВС, в той час, як одна сила — універсальний чекизм. Чекизм державний, чекизм партійний, чекизм колективний. чекизм індивідуальний. Чекизм в ідеології, чекизм на практиці. Чекизм зверху донизу. Чекизм від всемогутнього Сталіна до мізерної сексота» (Посів. 1950. № 41. С. 13-14).

    Авторханов є автором багатьох значних праць з радянської історії, в тому числі «Загадка смерті Сталіна: змова Берії» (1979). Ця робота була опублікована в журналі «Новий світ» (1991. №5). У передмові до книги Авторханов, зокрема, пише:

    «На вершині піраміди радянської партократії не було достатньо місця для двох злочинних’ геніїв — для Сталіна і Берія. Рано чи пізно повинен був поступитися місцем іншому — чи обидва загинути у взаємній боротьбі. Те й інше сталося майже одночасно… Цей твір присвячено реконструкції історичного процесу останніх п’яти років сталінського правління (1948-1953), що призвів до цього».

    Інші роботи Авторханова: «Технологія влади» (Мюнхен, 1959; видавалася в СРСР для членів ЦК КПРС, а в 1991 р. надрукована в журналі «Питання історії»), «Походження партократії» (1973), «Закулісна історія пакту «Ріббентроп-Молотов»» (Континент. 1975. № 4), «Від Андропова до Горбачова» (1986), «Сила і безсилля Брежнєва» (1990), «Ленін у долі Росії» (1990). «Мемуари» Авторханова вийшли у світ в 1983 р.