Хашим Тачі

Фотографія Хашим Тачі (photo Hashim Thaci)

Hashim Thaci

  • День народження: 24.04.1968 року
  • Вік: 48 років
  • Місце народження: с. Брокна, Сербія
  • Громадянство: Сербія

Біографія

Перший прем’єр-міністр самопроголошеної держави Косово. З січня по лютий 2008 року був прем’єр-міністром автономного краю Косово. З 1999 року обіймав посаду голови Партії демократичного прогресу Косово, пізніше перетвореної в Демократичну партію Косово. У 1999-2000 роках був прем’єр-міністром створеного ним самим тимчасового уряду Косово. Колишній політичний керівник Визвольної армії Косово.

Хашим Тачі народився 24 квітня 1968 року в селі Брокна муніципалітету Србіца на північно-заході Дреницы — центральній частині автономного краю Косово перебувала у складі республіки Сербії, яка, в свою чергу, входила в Соціалістичну федеративну республіку Югославія.

За словами місцевих жителів, Тачі не отримав повної шкільної освіти, так як закінчив лише пару класів середньої школи. Землякам він запам’ятався своїми бійками в шинках у Србіці і Косовській Митровиці. А на митровицкому базарі Тачі нібито неодноразово відбирав товари у продавців і покупців.

Тим не менш, відповідно до офіційної біографії Тачі закінчив Приштинский університет, де навчався філософії та історії, а потім поступив в Університет Цюріха і приступив до вивчення історії Південно-Східної Європи та міжнародних відносин.

Відомо, що ще під час навчання в Приштинском університеті в 1989 році, коли президент Сербії Слободан Мілошевич позбавив край Косово автономного статусу, Тачі став одним з лідерів албанського студентського руху опору. Крім того, він був першим президентом «паралельного» універстету в Пріштіні. На початку 1990-х років у краї албанцями була створена власна напівпідпільно система освіти, в рамках якої навчалися близько 200 тисяч школярів і 20 тисяч студентів. Офіційні влади безуспішно боролися з «паралельними» інститутами: поліція розганяла заняття, а у студентів конфісковували залікові книжки. На думку спостерігачів, «паралельна» система освіти стала частиною боротьби косовських албанців за незалежність.

З 1992 року Тачі брав участь у діяльності незаконних збройних формувань на території Косово. Відомо, що в травні 1993 року він взяв участь у теракті в селищі Глоговац, в результаті якого загинули три сербських поліцейських. У тому ж році Тачі пішов у підпілля і перебрався до Швейцарії. В Університеті Цюріха він став одним із засновників марксистсько-ленінського гуртка «Народний рух Косово» (People’s Movement of Kosovo)члени якого вивчали досвід побудови соціалізму в сусідній Албанії.

В тому ж 1993 році Тачі став одним з творців Визвольної армії Косово. Серед своїх соратників він був відомий під кличкою Змія (Gjarperi). Тачі був відповідальний за забезпечення безпеки фінансових коштів організації, за підготовку та озброєння особового складу. Після проходження курсу бойової підготовки в Албанії угруповання Тачі, що діяла в районі Дреницы, зробила кілька терористичних нападів на території Косово. Більш того, за деякими відомостями, в Косово Тачі контролював близько 10-15 відсотків кримінального бізнесу: він нібито заробляв гроші на торгівлі наркотиками, проституції, контрабанди зброї та тютюнових виробів, крадіжці автомобілів і нафтопродуктів. Тачі начебто підтримував відносини з організованими злочинними угрупованнями Чехії та Македонії, а його сестра вийшла заміж за одного з видних албанських мафіозі.

У 1997 році окружний суд Пріштіни заочно засудив Тачі до 10 років позбавлення волі за тероризм, а в наступному році був виданий міжнародний ордер на його арешт. Поліція так і не змогла його зловити. У 1997-1998 роках запеклі зіткнення сербської поліції та югославської армії з Визвольної армії Косово призвели до того, що в ряди останньої влилися десятки тисяч косовських албанців. Влітку 1998 року Тачі зайнявся військовою реорганізацією ОАК. Менш ніж за рік з терористичної організації Визвольна армія Косово перетворилася в рух опору.

До початку 1999 року Тачі став одним з найбільш впливових польових командирів Косово. В ролі політичного керівника Визвольної армії Косово він очолив делегацію албанців на переговорах у Рамбуйє. На думку експертів, саме завдяки цим переговорам ОАК отримала міжнародне визнання. З іншого боку, в Рамбуйє було досягнуто угоду про створення в майбутньому тимчасового уряду Косово, який повинен був очолити кандидат від ОАК. На думку експертів, спочатку планувалося, що уряд очолить член Генерального штабу ОАК Якуп Краснічі.

Після початку натовських бомбардувань Сербії, 2 квітня 1999 року Тачі самостійно сформував тимчасовий (перехідний) уряд, призначивши самого себе прем’єр-міністром, а свого дядька — міністром оборони. При цьому він послав власних комісарів у більшість муніципалітетів Косово. Однак голова впливової албанської партії Демократичний союз Косово (ДСК) і президент невизнаної республіки Ібрагім Ругова відмовився визнавати тимчасовий уряд Тачі, наполягаючи на законності кабінету міністрів у вигнанні, очолюваного Буяром Букоши. В результаті 15 грудня 1999 року було досягнуто угоду про добровільне розпуск обох урядів. Тачі виконав договір у строк, розпустивши до 1 лютого 2000 року власний уряд, а прихильники Ругови спробували продовжити повноваження кабінету міністрів Букоши, але після закінчення додаткового дводенного строку, наданого головою місії ООН в Косово Бернаром Кушнером (Bernard Kouchner), також погодилися передати владу Тимчасовому адміністративній раді (IAC) та Об’єднаної тимчасової адміністрації (JIAS), створеним під егідою Місії ООН в Косово (UNMIK).

У червні 1999 року Тачі підписав угоду про демілітаризацію і трансформації, згідно з яким 20 вересня 1999 року ОАК офіційно перестала існувати. Правда, на думку експертів, більшість членів розпущеної Визвольної армії Косова увійшли в силові структури, створені Місією ООН в Косово: косовську поліцію (Kosovo Police Service) і Корпус захисту Косово (Kosovo Protection Corps).

У березні 1999 року Тачі створив власну Партію демократичного прогресу Косово, що поглинуло Партію демократичного союзу, а потім перетворену до Демократичної партії Косова (ДПК). На що відбулися в жовтні 2000 року вибори в місцеві органи влади ДПК Тачі отримала 26,95 відсотка голосів і посіла друге місце, поступившись лише ДСК Ругови, набрала 58,13 відсотка.

У листопаді 2001 року, на виборах до Скупщини (парламенту) Косово партія Тачі набрала 25,70 відсотка голосів, знову поступившись першістю Демократичному союзу Косово (45,65 відсотка). Слідом за цим депутати тільки сформованого парламенту повинні були вибрати президента Косово. Але претендував на цю посаду Ругова, не зміг відразу заручитися необхідним простою більшістю голосів з-за того, що не домовився з Тачі, який претендував на посаду прем’єр-міністра. Лише в кінці лютого 2002 року Ругова досяг угоди з Тачі, який відмовився від власних претензій на посаду прем’єра, але домігся того, щоб цей пост дістався члена його партії. У результаті 4 березня 2002 року Ругова був обраний президентом Косово, а крісло прем’єра дісталося Байраму Реджепа (Bajram Rexhepi), члена Демократичної партії Косово.

Влітку 2003 року Тачі був затриманий в аеропорту Будапешта: підставою для цього послужив міжнародний ордер на арешт, виданий у Белграді, де він був заочно засуджений на 10 років. Однак у той же день Тачі був випущений на свободу і вилетів з угорської столиці в Париж.

У жовтні 2004 року на виборах у парламент краю Демократична партія Косово Тачі в черговий раз зайняла друге місце, заручившись поддержкой28,65 відсотка виборців. ДСК, набравши 45,32 відсотка, знову посів перше місце. На цей раз парламентська коаліція була сформована без участі партії Тачі і в грудні 2004 року Ругова був успішно переобраний президентом автономного краю.

У травні 2005 року Тачі оголосив, що Демократична партія Косово сформувала «тіньовий» уряд краю. При цьому, за його словами, при складанні програми альтернативного уряду член партії виходили з того, що Косово стане незалежною державою.

На початку січня 2006 року експерти називали Тачі головним політичним опонентом першого президента Ругови. Після того, як президент Косово Ругова помер в кінці січня 2006 року від раку легенів, Тачі, на думку експертів, став одним з найбільш ймовірних кандидатів на вакантну посаду глави краю. Однак після того, як Демократична партія Косово не стала висувати кандидатуру Тачі, новим президентом був обраний генеральний секретар Демократичного союзу Косово Фатмір Сейдіу.

На що відбулися в листопаді 2007 року чергових парламентських виборах в Косово опозиційна партія Тачі зуміла здобути перемогу. За ДПК проголосували 34,3 відсотка виборців, тоді як переможець попередніх кампаній ДСК набрав лише 22,6 відсотка і посів друге місце. У грудні 2007 року Тачі приступив до переговорів про створення правлячої коаліції. 7 січня 2008 року ДПК і ДСК уклали коаліційну угоду, домовившись про перерозподіл посад. Партії Тачі діставалися посади спікера парламенту, прем’єр-міністра уряду і сім міністерств. ДБК отримував п’ять міністерських портфелів, крім того, за партією залишався пост президента країни. Ще три міністерства повинні були очолити представники національних меншин. 9 січня 2008 року депутати косовського парламенту обрали Тачі прем’єр-міністром автономного краю, переобравши Сейдіу президентом.

Ще відразу після перемоги на парламентських виборах 2007 року Тачі заявив, що буде домагатися проголошення незалежності Косово в односторонньому порядку. 17 лютого 2008 року депутати косовського парламенту проголосили незалежність колишнього автономного краю Косово від Сербії. Категорично проти незалежності Косово, визнаної низкою країн, виступила Сербія: МВС республіки навіть завела кримінальні справи проти Тачі, Сейдіу і спікера Краснічі.

Тачі одружений. Його дружина і діти живуть у Швейцарії. Тачі володіє англійською та німецькою мовами.