Турегельды Шарманов

Фотографія Турегельды Шарманов (photo Turageldi Sharmanov)

Turageldi Sharmanov

  • День народження: 19.10.1930 року
  • Вік: 86 років
  • Місце народження: с. Улытау, Улытауского району Карагандинської області, Казахстан
  • Громадянство: Казахстан

Біографія

У 2001 році Т. Ш. Шарманов став лауреатом Державної премії Республіки Казахстан в галузі науки і техніки за цикл робіт «Розробка фундаментальних і прикладних аспектів науки про харчування в республіці». Заслужений діяч Республіки Казахстан. Нагороджений орденами Жовтневої Революції (1976), Дружби народів (1980), Парасат (1996), медалями «За трудову доблесть» (1969), «За доблесну працю» (1970). У 2003 році став лауреатом незалежної премії «Платиновий Тарлан» в номінації «наука».

Народився 19 жовтня 1930 року в селі Улытау Улытауского району Карагандинської області. Батько — Бейсембаев Шарман (1900-1979). Мати — Бейсембаева Назипа Абильдиновна (1904-2000). Дружина — Аскарова Кульзия Аскарівна (1933 р. нар.). Син — Шарман Алмаз Турегельдиевич (1960 р. нар.). Онуки — Алуа (1981 р. нар.), Торехан (1991 р. нар.), Аскар (1993 р. нар.).

У 1955 році з відзнакою закінчив Карагандинський державний медичний інститут і вступив до аспірантури на кафедру фармакології цього інституту. З 1958 по 1962 рік працював головним лікарем Улытауской районної лікарні Карагандинської області, потім завідуючим відділом НДІ крайової патології Моз Казахської РСР в Алма-Аті (1962-1968), ректором Актюбінського державного медичного інституту і завідувачем кафедрою фармакології (1968-1971).

З 1971 по 1982 рік — міністр охорони здоров’я Казахської РСР. Одночасно був директором створеного за його ініціативою Казахської філії Інституту харчування АМН СРСР (1973-1984). Завідував кафедрою харчування Алма-Атинського державного інституту удосконалення лікарів Моз СРСР (1983-1985), а з 1985 по 1988 рік — кафедрою живлення Центрального ордена Леніна інституту удосконалення лікарів Моз СРСР (ЦОЛИУВ), лабораторією клінічної витаминологии Інституту харчування РАМН і одночасно був головним редактором Всесоюзного журналу «Питання харчування».

З 1988 року очолює Науковий центр регіональних проблем харчування АМН СРСР, в даний час перейменований в ЗАТ «Казахська академія харчування». З травня 1995 року — президент Академії профілактичної медицини Казахстану.

Т. Ш. Шарманов є засновником школи нутриціології в Казахстані та республіках Центральної Азії. Організований ним Інститут харчування є великим науковим закладом, розробляють широке коло фундаментальних і прикладних проблем гігієни, біохімії, імунології та фізіології харчування, дієтотерапії і диетопрофилактики.

До числа фундаментальних напрямків, розроблених під керівництвом Турегельды Шармановича, належать дослідження межнутриентных взаємовідносин у процесі метаболізму, тісно пов’язані з поширеними формами аліментарно-залежних захворювань. Їм створена нова концепція про розвиток ендогенних форм гипополивитаминозов в умовах незбалансованості білкових компонентів, що стало науковим обґрунтуванням внесення коректив в сучасну систему профілактики та лікування цих станів і аліментарно-залежних захворювань. Т. Шарманов — засновник фундаментального наукового напряму — імунології харчування, розглядає їжу не тільки як фактор, що впливає на імунітет, але і як вирішальна умова його формування, яке містить необхідну антигенну інформацію про навколишньому середовищі.

За ініціативою Турегельды Шармановича створено науково-практичні основи створення адаптованих кисломолочних продуктів дитячого харчування, що володіють вираженими імуностимулюючими властивостями.

Багаторічні дослідження, проведені під керівництвом Т. Ш. Шарманова, дали глибокий науковий аналіз фактичного харчування, енергетичних витрат і здоров’я різних вікових та професійних груп населення основних кліматогеографічних зон Казахстану та Центральної Азії і дозволили розробити для них нові нормативи фізіологічних потреб в основних харчових речовинах і енергії.

Т. Ш. Шарманов є засновником першого в Центрально-Азіатському регіоні Інституту харчування з філіями в Душанбе, Бішкеку, Нукусе. За ініціативою Турегельды Шармановича і завдяки його зусиллям з 1979 року Казахський філія Інституту харчування АМН СРСР став першим у світі і єдиною установою, яка має офіційний статус Міжнародного центру з харчування, який співпрацює з ВООЗ, з 1996 року — Співпрацює центру по харчуванню Університету ООН, з 1998 року — з ЮНІСЕФ, з 1999 року — Всесвітньої наукової ради по харчуванню.

Т. Шарманов — автор національної політики живлення в Казахстані та концепції здорового способу життя. Під його керівництвом організовано не має аналогів на території СНД Центр дитячого харчування, впроваджені в практику охорони здоров’я принципово нові продукти дитячого харчування, ряд лікувально-профілактичних продуктів харчування.

Турегельды Шарманович є керівником міжнародних науково-дослідних проектів з ліквідації залізодефіцитної анемії, йододефицитного стану, підтримки грудного вигодовування, медико-демографічних досліджень, що виконуються за технічної та фінансової підтримки ЮНІСЕФ, ВООЗ, ПРООН, ЮСАІД, «Макро Інтернешнл Інк», «Уэллстарт» та інших.

Будучи однією з найбільш авторитетних постатей у науковому і медичному світі, Т. Ш. Шарманов спрямовує свою діяльність на залучення уваги політичного керівництва республіки, а також міжнародного співтовариства до серйозних проблем, з якими зіткнулося охорону здоров’я Казахстану у важкий перехідний період, приділяє велику увагу комплексному розвитку практичної охорони здоров’я, медичної науки та системи підготовки кадрів. Під його керівництвом і при консультації захищено докторських і 36 123 кандидатські дисертації.

За ініціативою і під керівництвом Т. Ш. Шарманова в 1978 році в Алма-Аті проведена Міжнародна конференція з первинної медико-санітарної допомоги під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Міжнародного дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) з участю офіційних представників 146 країн, що увійшла в історію як Велика хартія охорони здоров’я ХХ століття.

На конференції прийнято Алма-Атинська декларація, донині є одним з основоположних документів у світовому охорону здоров’я, в якій вперше була викладена концепція організації національної системи первинної медико-санітарної допомоги. Проведення конференції та прийняття Алма-Атинської декларації дозволили продемонструвати досягнення охорони здоров’я Казахстану, отримати широке визнання світової медичної громадськості.

Т. Ш. Шарманов — автор більше 350 публікацій, з яких 22 монографії. Найбільш важливі з них: «Харчування і здоров’я» (1974), «Білкове живлення і вітамін С» (1977), «Вітамін А і білкове харчування» (1978), «охорона Здоров’я Казахстану» (1978), «Заради здоров’я людей» (1980), «Загальне право на здоров’я і його реалізація в різних країнах» (1981), «Стійкість до інфекції в умовах хронічного дефіциту йоду в харчуванні» (1983), «Страхова медицина — благо чи зло» (1993), «Що чекає на медичну науку» (1994), «Політика живлення в контексті Алма-Атинської декларації 1978 року» (1996), «Казахстан 1995. Медико-демографічне дослідження» (1996), «Довгий сходження до права на здоров’я» (1998), «Казахстан 1999. Медико-демографічне дослідження» (2000), «Казахстан в контексті глобальних проблем харчування» (2000), «Економіка охорони здоров’я та перспективи державної служби охорони здоров’я в Казахстані» (2000), «Світове охорону здоров’я до і після Великої Алма-атинській конференції» (2003). Має 26 авторських свідоцтв на винаходи і патентів.

У 1975 році обраний членом-кореспондентом АМН СРСР, а в 1982 році — академіком. З 1994 року — академік НАН РК.

Член комітету експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, член наукових товариств біохімії, алергології та імунології, внутрішніх хвороб в Республіці Казахстан і в Росії, член редакційної ради науково-практичного журналу «Питання харчування», головний редактор науково-практичного журналу «Здоров’я і хвороба». Був головою вченої ради інституту за спеціальністю «гігієна». В 1992 році був обраний президентом Казахського фонду дитячого харчування. Т. Ш. Шарманов тричі обирався до Парламенту Республіки Казахстан.

У 2001 році Т. Ш. Шарманов став лауреатом Державної премії Республіки Казахстан в галузі науки і техніки за цикл робіт «Розробка фундаментальних і прикладних аспектів науки про харчування в республіці». Заслужений діяч Республіки Казахстан. Нагороджений орденами Жовтневої Революції (1976), Дружби народів (1980), Парасат (1996), медалями «За трудову доблесть» (1969), «За доблесну працю» (1970). У 2003 році став лауреатом незалежної премії «Платиновий Тарлан» в номінації «наука».

Захоплюється спортом.

Живе і працює в Алма-Аті.