Наталія Бехтерева

Фотографія Наталія Бехтерева (photo Natalya Behtereva)

Natalya Behtereva

  • День народження: 07.07.1924 року
  • Вік: 83 роки
  • Місце народження: Ленінград, Росія
  • Дата смерті: 22.06.2008 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

У 1985 році Н.П. Бехтерева удостоєна Державної премії СРСР в галузі науки. Нагороджена орденами Леніна (1984), Трудового Червоного Прапора (1975), Дружби народів (1994), «Знак Пошани» (1967), «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1999), золотими (1967, 1974) та срібною (1976) медалями ВДНГ СРСР.

Народилася 7 липня 1924 року в Ленінграді. Батько — Бехтерев Петро Володимирович (1888-1938). Мати — Зінаїда Петрівна Бехтерева (1896-1975). Подружжя: Медведєв Всеволод Іванович, Каштелян Іван Ілліч. Син — Медведєв Святослав Всеволодович (1949 р. нар.).

В перший рік великої Вітчизняної війни Наталія Петрівна вступила в 1-й Ленінградський медичний інститут імені В. П. Павлова, який закінчила в 1947 році. Її трудова і творча діяльність почалася в 1950 році з посади молодшого наукового співробітника Інституту експериментальної медицини АМН СРСР. У 1954-1962 роках Н.П. Бехтерева — старший науковий співробітник, керівник лабораторії, заступник директора Ленінградського науково-дослідного нейрохірургічного інституту імені А. Л. Полєнова.

Багато років (1962-1990) Наталія Петрівна віддала роботі в Науково-дослідному інституті експериментальної медицини АМН СРСР: завідувач відділом, заступник директора з наукової роботи, в. о. директора, директор. З 1990 року по теперішній час Н.П. Бехтерева — науковий керівник Інституту мозку людини РАН, керівник наукової групи нейрофізіології мислення і свідомості.

Академік Н.П. Бехтерева — провідний учений, що заклав основи фундаментальних досліджень у фізіології мозку людини і створив оригінальну наукову школу. У неї безліч учнів, які очолюють лабораторії і відділи в інститутах у галузі фізіології здорового і хворого мозку людини. Широко використовуючи в нейрофізіології можливості фізики, математики, нейробіології, Наталія Петрівна створила комплексний метод дослідження принципів структурно-функціональної організації головного мозку людини, нею розроблена методологія дослідження мозкових механізмів мислення, пам’яті, емоцій, творчості. Отримала повне підтвердження теорія Н.П. Бехтерева про мозкової організації розумової діяльності людини як систему з жорстких і гнучких ланок. В якості відкриття зареєстровано властивість нейронів підкіркових утворень головного мозку людини реагувати на смисловий зміст промови і брати участь в якості ланок систем забезпечення розумової діяльності. За фундаментальні дослідження в області фізіології здорового і хворого мозку людини Н.П. Бехтерева з співробітниками в 1985 році присуджена Державна премія СРСР в галузі науки.

У дослідженнях загальних і приватних проблем патофізіології та патогенезу довгостроково поточних захворювань нервової системи, переважно пов’язаних з ураженням глибоких структур головного мозку, під керівництвом академіка Н.П. Бехтерева вирішена одна з центральних задач функціональної нейрохірургії — забезпечення гранично точного і щадного контакту з мозковими утвореннями. Під її керівництвом створена нова гілка неврології та нейрохірургії — стереотаксична неврологія з розробкою новітніх технологій комп’ютерного стереотаксису.

Сформульована і розвинена Н.П. Бехтерева теорія стійкого патологічного стану мозку як адаптаційна основа багатьох хронічних захворювань нервової системи відкрила принципово нові можливості в лікуванні цих захворювань. Розроблені і використовуються в практиці методи точкового електричної стимуляції підкіркових і коркових зон мозку, спинного мозку, зорових і слухових нервів як виключно щадний лікувальний прийом при важко піддаються корекції хронічних захворюваннях центральної нервової системи.

Нею досліджені та сформульовані принципи надійності діяльності мозку і відкритий мозковий механізм оптимізації розумової діяльності — детектор помилок (1968 та ін). Феномен детектора помилок виявився напрочуд значущим механізмом мозку людини, і не тільки здорової людини. Саме патологічна активація детектора помилок перетворює його в детерминатор їх, один з найважливіших механізмів підтримки стійкого патологічного стану. Початок іноземних досліджень цього питання належить до 1993 році.

В останні роки академіком Н.П. Бехтерева запропоновано принципово новий підхід до пізнання принципів та механізмів життєдіяльності здорового і хворого мозку людини на основі поєднання багаторічного досвіду комплексних нейрофізіологічних досліджень з використанням позитронно-емісійної томографії (ПЕТ). Реалізація цього підходу забезпечена створенням у 1990 році Інституту мозку людини РАН на базі раніше організованих Н.П. Бехтерева відділу нейрофізіології людини (1962) і клініки функціональної нейрохірургії та неврології (1980). Такого роду науковий комплекс є взаємодоповнюючим і взаимообогащающим.

В даний час робота Інституту мозку людини РАН в області основних, базисних наукових пошуків визначається, по-перше, принциповою полиметодичностью, поєднанням класичних нейрофізіологічних і ПЕТ можливостей, поєднанням інвазивної та неінвазивної техніки (т. о. виходять відомості «все про малий та багато — про все»), по-друге, вивченням мозкових корелят функцій, тобто подальшим розвитком картування мозку, і, нарешті, поглибленням у власне механізми вищих функцій.

У 2003 році під керівництвом Н.П. Бехтерева в Інституті мозку людини РАН було проведено дослідження нейрофізіологічних корелят детекції помилок в умовах творчої діяльності і творчої вербальної діяльності в умовах активації детектора помилок. Ця робота з’єднує дві пріоритетних лінії досліджень — мозкових механізмів детекції помилок (Бехтерева Н.П. з співр., 1968, 1985, 1989) і мозкової організації творчої діяльності (Бехтерева Н.П. з співр., 2000, 2001, 2003).

За роки існування Інституту мозку людини РАН детально досліджена мозкова організація забезпечення промови, звукових, смислових і граматичних характеристик слів і різних компонент мови, накопичені дані оразличиях мозкового забезпечення емоційних реакцій та станів у залежності від «контексту» і частково розшифроване значення цього контексту, отримані перші карти мозкової організації вербального творчості та багато іншого.

Академік Н.П. Бехтерева — автор і співавтор 370 наукових праць (понад 140 опубліковано в міжнародній періодиці), у тому числі 15 монографій (4 перевидано за кордоном), багатьох голів у вітчизняних і закордонних посібниках з фізіології.

Монографії і найбільш важливі роботи останніх років: «Біопотенціали великих півкуль головного мозку при супратенторіальних пухлин» (1960; Нью-Йорк, 1962), «Хвороба Рейно (клініка, нейропатофизиологические механізми)» (1965), «Фізіологія та патофізіологія глибоких структур мозку людини» (1967; НДР, 1969), «Нейрофізіологічні аспекти психічної діяльності людини» (1971, 1974; США, 1978), «Мозкові коди психічної діяльності» (1977), «Стійкий патологічний стан при хворобах мозку» (1978), «Здоровий і хворий мозок людини» (1980, 1988; на іспанською мовою, 1984), «Нейрофізіологічні механізми мислення» (1985), «Per aspera…» (1990), «Електрична стимуляція мозку і нервів у людини» (1990), «Про мозок людини» (1994), «Про мозок людини. ХХ століття і його остання декада в науці про мозок людини» (1997), «Магія мозку і лабіринти життя» (1999), «Neuronal activity of human caudate nucleus and prefrontal cortex in cognitive tasks» (1998), «Depth electrodes in clinical neurophysiology: neuronal activity and human cognitive function» (2000). Є автором великої кількості публікацій у журналі «Фізіологія людини».

Н.П. Бехтерева — академік РАН (1981), академік РАМН (1975), іноземний член Австрійської академії наук (1974); іноземний член Фінської академії наук (1990); іноземний член Американської академії медицини і психіатрії (1993); дійсний член Міжнародної академії наук екології, безпеки людини і природи (1997). У різні роки брала участь у роботі ряду міжнародних наукових організацій: член Ради Міжнародного союзу фізіологічних наук (International Union of Physiological Sciences, IUPS), віце-президент Міжнародного союзу фізіологічних наук (International Union of Physiological Sciences, IUPS), член Міжнародної організації по вивченню мозку (International Brain Research Organization, IBRO), голова Комісії з психофізіології Міжнародного союзу фізіологічних наук, віце-голова Комітету по заснуванню Міжнародної організації психофізіології (Committee for the Foundation of the International Organization of Psychophysiology), віце-президент Міжнародної організації психофізіології (International Organization of Psychophysiology), член Ради директорів Міжнародної організації психофізіології; голова організаційних комітетів і член програмних комітетів різних міжнародних форумів.

Наталія Петрівна — почесний член Угорської електрофізіологічного товариства (з 1968); почесний член Чехословацьких нейрофізіологічного та нейрохірургічного товариств імені Пуркіньє (з 1989 р.); почесний науковий консультант правління Американського біографічного інституту (з 1998 р.); почесний член Дорадчої комісії видатних жінок — діячів науки та культури (Американський біографічний інститут, з 1999 р.).

Головний редактор (1975-1987), член редколегії (з 1987 р. з н/вр) журналу «Фізіологія людини» РАН; член редакційної ради журналу «Нейрофізіологія» (АН України, 1992); член редакційної ради журналу «Лікар» (1989-1994).

У 1985 році Н.П. Бехтерева удостоєна Державної премії СРСР в галузі науки. Нагороджена орденами Леніна (1984), Трудового Червоного Прапора (1975), Дружби народів (1994), «Знак Пошани» (1967), «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (1999), золотими (1967, 1974) та срібною (1976) медалями ВДНГ СРСР.

Наукові нагороди: медаль імені Х. Бергера (Німеччина, 1970); медаль імені Мак-Каллока (США, 1972); медаль Болгарської спілки наукових працівників (1984); золота медаль імені В. М. Бехтерева (РАН, 1998); «Нагорода століття» (Міжнародна організація з психофізіології, 1998); іменна медаль Честі «2000-річчя» (Американський біографічний інститут, 1998); медаль «За заслуги в галузі екології» (Міжнародна академія наук екології, безпеки людини і природи, 1999); Орденський знак Вищого суспільного визнання, Честі та Гідності «Русь державна» (російська інтелектуальна ініціатива діячів науки, мистецтва, культури «Спадщина державною Росії, 1999); премія імені В. П. Павлова (2000); національної премії громадського визнання досягнень жінок Росії «Олімпія» за 2001 рік (2002); Американська медаль Честі (Американський біографічний інститут, 2002); лауреат міжнародної премії Фонду Святого Всехвального апостола Андрія Первозванного (з врученням знаків премії: «Державний Орел», «Орденська Зірка», 2003); міжнародна нагорода «Жива легенда» (Міжнародний біографічний центр, Англія, 2003); орден «Зірка Творення» (International Classic Centre, 2003); лауреат премії (з врученням золотої медалі) Фонду В. С. Висоцького «Своя колія» (2004); кавалер Золотого ордена «За заслуги перед громадою» I ступеня, ? 004 (Національна громадська організація «Здоров’я», 2004). Ім’я «БЕХТЕРЕВА» присвоєно малій планеті ? 6074 Сонячної системи (Міжнародний астрономічний союз, 1999).

Біографія Н.П. Бехтерева представлена у збірниках «Хто є хто в Сонячній системі» (СПб, 2000), «who’s Who in the 21st Century» і «International Register of Profiles» (Міжнародний біографічний центр, Кембридж, Великобританія, 2002-2003) та багатьох інших збірках «Who is who» (Англія, США).

Захоплення – живопис, музика.

Живе і працює в Санкт-Петербурзі.