Герман Эббингхауз

Фотографія Герман Эббингхауз (photo Hermann Ebbinghaus)

Hermann Ebbinghaus

  • День народження: 24.01.1850 року
  • Вік: 59 років
  • Дата смерті: 26.02.1909 року
  • Громадянство: Німеччина Сторінки:

Біографія

Психолог-експериментатор.

Став відомим завдяки твору «Über das Gedächtnis». Цей твір являє собою першу, оригінальну по концепції і вельми плідну за результатами спробу застосування експериментальних методів дослідження до вивчення душевних явищ у власному сенсі. Автор ставить завдання з’ясувати умови механічної пам’яті. З цією метою він проводив досліди заучування і відтворення матеріалу, не заключавшего в собі ніякої логічного зв’язку. Таким матеріалом він обрав безглузді ряди складів. Щоб склади представляли однакові труднощі для заучування, всі вони були побудовані з одного і того ж типу. Кожен склад складався з трьох букв: гласною і двох приголосних. Голосна стояла в середині, а згодні з боків (бар, віс, гет тощо). При з’єднанні складів дотримувалося наступне правило: склади, що стоять поруч, не повинні утворювати какчх-небудь зрозумілого слів або фраз. До складу лав входили нові склади, поки не вичерпувався їх запас (до 2300). Коли запас виснажувався, склади перемішувалися і з них утворювалися нові лави. Побудовані таким чином ряди заучувалися через повторне прочитання їх вголос. Читалися склади під певний такт, з підвищенням голосу на відомих складах і з певною швидкістю, яка регулювалася спочатку ударами метронома, а потім звуками кишенькових годинників. Ряд складів вважався завченим, коли без запинки відтворювався на пам’ять без помилок. Щоб знати, скільки повторень потрібно для запам’ятовування того чи іншого ряду складів, Эббингхауз користувався ниткою кульок, зразок чернечих чоток, пересуваючи цю нитку на один кулька після кожного повторення. По закінченні досвіду зміну кульки підраховувалися, і таким чином визначалося число зроблених повторень. Эббингхауз приступив до дослідів лише тоді, коли придбав допомогою попереднього вправи навик легкого читати склади і пересувати нитку з кульками установленим способом. Досліди проводилися протягом двох років, в 1879-1980 і 1883-1884 рр., причому досліди, які належать до однієї серії, починалися і закінчувалися в одні і ті ж години. Всі ці обмеження були прийняті так, щоб при довільній зміні одного якого-небудь умови механічної пам’яті інші умови залишалися незмінними і відкривалася можливість точно визначити вплив даного умови. Своїми дослідами Эббингхауз намагався простежити залежність механічної пам’яті від чотирьох умов:

обсягу заучиваемого матеріалу, або кількості складів;

числа зроблених повторень;

проміжку часу між вивченням ряду складів і його відтворенням;

способи побудови складових рядів.

Одиницею міцності запам’ятовування він брав число повторень, необхідних для безпомилкового відтворення даного ряду. Схема його дослідів була надзвичайно проста. Він зраджував за певним планом одне яке-небудь умова запам’ятовування, наприклад довжину ряду, і помічав, як відображається ця зміна на числі повторень, необхідних для заучування до можливості безпомилкового відтворення. Найголовніші результати дослідів наступні:

із збільшенням кількості заучиваемого матеріалу збільшується і кількість роботи, але не збільшується прямо пропорційно, а в більшій мірі;

в межах 64-х повторень заощадження роботи через 24 години дорівнює приблизно 1/3 початкової роботи:

під впливом часу ряди, одного разу завчені, забуваються, причому забування спочатку проходить дуже швидко, а потім починає відбуватися все повільніше і повільніше. При заучуванні рядів встановлюється асоціація між складами або взагалі фактами не тільки прямий, а й зворотний, не тільки між суміжними складами, але і розділені один від іншого великим або меншим числом проміжних членів.

Отримані автором результати знайшли блискуче підтвердження і подальший розвиток у роботах професора геттінгенського Мюллера і його учнів — Пильзекера, Шумана, Иоста і Стэфенс. З інших творів Эббингхауз заслуговує уваги «Grundzüge der Psychologie».