Данило Самойлович

Фотографія Данило Самойлович (photo Daniil Samoylovich)

Daniil Samoylovich

  • День народження: 22.12.1744 року
  • Вік: 60 років
  • Місце народження: с. Янівка Чернігівська губернія, Україна
  • Дата смерті: 20.02.1805 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Український медик, засновник епідеміології в Російській імперії, фундатор першого в Україні наукового медичного товариства. Першим довів можливість протичумного щеплення.

Народився в сім’ї Гафії та священика Самуїла Сущинских.

У 1756 році закінчив Чернігівський колегіум, в 1761 році — Київську академію, при вступі в який змінив своє прізвище на « — Ович».

У 1761-1765 роках навчався в Петербурзькій адміралтейської госпітальній школі, куди був спеціально відібраний із студентів Київської академії одним з професорів школи.

У 1767 році отримав звання лікаря і очолив першу в Російській імперії жіночу венерологічну лікарню.

У 1768-1770 рр. перебував на театрі бойових дій російсько-турецької війни. Як полковий лікар, досяг значного зниження захворюваності і смертності особового складу.

У 1770-1771 роках добровільно взяв участь у боротьбі з епідемією чуми в Москві, був членом протичумної комісії та завідуючим чумними госпіталями.

У 1776 році на власні кошти виїхав на навчання до Страсбурзького, а згодом — в Лейденський університет, де в 1780 році захистив докторську дисертацію Tractatus de sectione symphyseous ossium pulis et. sectionem Caesareum (Трактат про перерізі лонного зрощення і про кесарів розтин), яка була перевидана двічі. Самойлович першим з лікарів Російської імперії опублікував за кордоном не тільки докторську дисертацію, а й інші свої наукові праці.

Він опублікував у Парижі кілька своїх досліджень, в яких висунув деякі нові пропозиції у сфері профілактики, діагностики та лікування чуми.

За свої досягнення Самойлович був обраний членом Паризької, Марсельської, Тулузької, Діжонської, Мангеймской, Туринської, Падуанської та інших (загалом 13-ти) хірургічних академій, а також Російської медичної колегії. Продовжував свою діяльність у Західній Європі до 1783 року.

У 1784-1799 роках керував боротьбою проти чуми в Кременчуці, Єлисаветграді, Одесі та в Криму (за енергійні заходи по ліквідації чуми в 1785 році отримав чин колезького радника).

У липні 1784 року заснував «Збори медичне в Херсоні», яке було першим медичним науковим товариством в Російській імперії.

В 1787-1789 роках — керівник Богоявленського військового госпіталю.

В кінці 1789 року виконував обов’язки губернського лікаря Катеринославського намісництва та Таврійської області.

У 1793-1799 роках обіймав посаду головного лікаря карантинів півдня України.

З 1800 року — інспектор Чорноморської лікарської управи.