Альфред Эйзенштедт

Фотографія Альфред Эйзенштедт (photo Alfred Eisenstaedt)

Alfred Eisenstaedt

  • День народження: 06.12.1898 року
  • Вік: 96 років
  • Місце народження: Диршау, Західна Пруссія, США
  • Дата смерті: 24.08.1995 року
  • Громадянство: США

Біографія

Мабуть, один із самих знаменитих фотознімків часів Другої світової війни, був зроблений, коли відлуння війни відгриміло й покотилося до Сходу, Японія вже готувалася до капітуляції, і Нью-Йорк, як і весь світ, смакував такий довгоочікуваний мир. Тоді-то, 14 серпня 1945 року молодий фотограф Альфред Эйзенштедт і створив свій легендарний кадр – молодий американський матрос дарує поцілунок молоденькою витонченої медсестрі. Цей чорно-білий фотознімок став справжнім символом закінчення цієї страшної війни, яка забрала і искалечившей життя мільйонів людей.

Альфред Эйзенштедт (Alfred Eisenstaedt) народився в 1898 році в Диршау, Західна Пруссія (Dirschau, West Prussia). У 1906-му його сімейство перебралося в Берлін (Berlin). Під час служби в армії у роки Першої світової Альфред був поранений, а, повернувшись, знову взявся за своє головне захоплення – фотографію. Він знімав завжди – з тих пір, як йому, 14-річному підлітку, подарували перший ‘Кодак’. Однак, коли в кінці 20-х років Эйзенштедт отримав свій перший гонорар за фотографію, він був буквально приголомшений – ніколи він не міг собі уявити, що його хобі може приносити ще і гроші. Як би не було, до початку 30-х років Альфред був вже відомим фотографом – саме він став автором безсмертних знімків зустрічі Гітлера і Муссоліні 1934 року, і не менш геніального знімка Геббельса 1933-го, на якому той ніби спопеляє поглядом глядача. Дійсно, єврей-фотограф навряд чи міг припасти до душі відомого ідеолога нацизму. До речі, відомо, що до того, як Геббельс розгледів у фотографа єврея, він був налаштований цілком благодушно.

У 1935-му Эйзенштедт переїхав з неспокійною Європи в Штати, де довгі роки працював з всесвітньо відомим виданням ‘Life’. Він оселився в Нью-Йорку, в Джексон-Хейтс, Квінс (Jackson

Heights, Queens, New York), де і прожив довгі роки. Тоді, працюючи на ‘Life’, він зробив свої відомі знімки Софі Лорен (Sophia Loren), Ернеста Хемінгуея (Ernest Hemingway) і багатьох інших знаменитостей. Видання виходило з його обкладинками в загальній сумі близько 90 разів.

У середині серпня 1945 року Нью-Йорк, як і вся Америка (втім, як і весь світ), був растревожен радісною звісткою про капітуляцію Японії. Люди на радощах кинулися на вулиці, вітали один одного, сміялися і раділи. У цій счастивой натовпі був і журналіст Альфред Эйзенштедт зі своєю незмінною ‘Лійкою’ (‘Leica’ — відома марка фотоапарату) в руках. Роблячи знімки тріумфуючого натовпу, фотограф звернув увагу на молодого матроса, який біг по вулиці і в лихому захваті хапав і вітав поцілунками всіх, хто траплявся йому жінок, не розбираючи, чи були вони молоді, стрункі або навпаки. Фотограф беззвітно побіг за матросом на ходу роблячи знімки, але ні одним з них він, як зізнавався пізніше, не був задоволений. І тут в натовпі майнуло щось біле. І в той момент, коли матрос, схопивши в обійми молоденьку медсестру, запечатав на її губах ‘поцілунок перемоги’, Альфред Эйзенштедт натиснув на кнопку і зробив свій історичний кадр. І не один!

Поки тривав поцілунок, Альфред встиг зробити цілих чотири кадри, навіть зі зміною налаштувань витримки та ракурсу. Через чотири тижні, проявивши плівку і відібравши найбільш вдалий кадр, він зрозумів, що зумів створити щось по-справжньому геніальний. Знімок був хороший всім – перспективою, колірним поєднанням чорного і білого, навіть весела атмосфера того кілька божевільного дня була повністю передана в цьому простому, здавалося б, кадрі. Безумовно, Эйзенштедту вдалося зняти шедевр, який став згодом класикою фотографії. І був секретом успіху контраст між чорним’ матросом і ‘білого’ медсестрою – неважливо, цей кадр, на думку багатьох, з точки зору мистецтва фотографії був просто бездоганний.

Минув час, і образ цілуються матроса і медсестри вийшов за межі фотознімку, ставши своєрідним символом – потрапив у вигляді логотипу на майки, продовжив життя на плакатах і постерах, а також поштових марках і навіть став сюжетом для фігурок з конструктора ‘Лего’. Журнал ‘Life’ повторно випустив один з номерів 2005 року зі став вже класичним фотознімком. А на площі Таймс-сквер (Times Square у Нью-Йорку на честь 60-річчя закінчення Другої світової війни була виставлена кольорова скульптура, яка майже повністю повторюю

існуюча кадр Эйзенштедта.

Не дивно, що доля героїв фотознімку незабаром зацікавила дуже багатьох, дійсно, було дуже цікаво дізнатися, ким же були ці дівчина і матрос, і як склалася їх доля. В кінці 70-х років, прочитавши в газеті інтерв’ю з Альфредом Эйзенштедтом, відгукнулася якась Едіт Шейн (Edith Shain), що визнала себе у юної граціозною дівчині зі знімка. На прохання відгукнутися героя-матроса до редакції звернулося 11 чоловіків, які дізналися в баскому молодому воїну себе. Так, якщо ідентифікація дівчата пройшла більш-менш гладко (крім Шейн на місце медсестри претендувало лише дві жінки, які не зуміли довести свої домагання), то матроса ‘пізнавали’ довго і складно. В результаті тривалих експериментів вибір був зроблений на користь Гленна Макдаффі (Glenn McDuffie), однак повної уверенночти так і не виникло.

Альфред Эйзенштедт продовжував працювати на журнал ‘Life’ протягом ще довгого часу – він віддав цьому виданню майже 60 років. Його останніми роботами стали фотографії родини президента Білла Клінтона (Bill Clinton), його дружини Хілларі (Hillary) і дочки Челсі (Chelsea) у серпні 1993 року.

Фотограф помер 24 серпня 1995 року, в своєму ліжку, в оточенні сестри і близького друга.