Анатолій Жуков і Ніна Мамаєва

Фотографія Анатолій Жуков і Ніна Мамаєва (photo Jukov_Mamaeva)

Jukov_Mamaeva

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    «Нін, а Нін, дивись, а твій Жуков знову під вікнами стоїть», — жартували над Ніною подружки. «Та ну киньте ви сміятися», — відмахувалася та від їх жартів, накидаючи на бігу плащ. «Щаслива, — зітхали однокурсниці. — Везе ж деяким!..»

    Доля зберігала

    ВІЙНА застала Анатолія Наумовича Жукова на другому курсі історичного факультету Московського інституту історії, філософії і літератури. А вже в серпні 1941 року він разом з однокурсниками попрямував до військкомату, але на фронт потрапив лише по закінченні Рязанського піхотного училища. Лейтенант Жуков прийняв бойове хрещення у травні 1942 року в Севастополі. Але недовгим був бойовий шлях офіцера. У липні 1942 року потрапив у полон. Багато разів Анатолій намагався втекти, не раз міг загинути від побоїв, холоду, голоду і хвороб. Але доля берегла…

    А в цей час в далекому сибірському селі закінчувала школу Ніна Терентіївна Мамаєва. Іноді відвідували уроки викладачі з евакуйованих московських вузів для того, щоб набрати студентів на новий навчальний рік. Вибирали, звичайно ж, самих кращих, серед щасливчиків виявилася і Ніна. У 1944 році вона стала студенткою першого курсу історичного факультету МДУ.

    Ось така романтика

    В ГРУДНІ 1945 року Анатолій відновився на сот

    рой курс, але вже МДУ, так як його довоєнний факультет приєднали до університету. Поява нового однокурсника не викликало сум’яття в серце Ніни. Та й Анатолій спочатку не звернув на дівчину ніякої уваги. Але в один прекрасний день все змінилося. Як ніби іншими очима подивилися вони одні на одного.

    На другому курсі університету Анатолій Жуков зробив Ніні пропозицію, на що та відповіла: «Подумаю…» І думала рівно два роки.

    Лише на четвертому курсі університету Ніна дала згоду. Батьки нареченого не заперечували проти шлюбу: «Дівчина серйозна, не финтифлюшка яка-небудь». А мати нареченої, ще коли наречений і в планах не значився, сказала, що головне, щоб чоловік не пив, не курив і не «хулюганил». Ці три «не» були як раз про Толю.

    Я все одно тебе люблю

    АНАТОЛІЙ Наумович дивиться на чорно-білу весільну фотографію і каже, звертаючись до Ніни Терентьевне: «Пам’ятаєш, у тебе було синє плаття в смужку…» А у відповідь на моє зауваження, що фотографія не кольорова,обурено відповідає: «Хіба ж таке можна забути?!»

    Одруження відзначили скромно, по-студентськи, у кімнаті гуртожитку, де крім Ніни проживали ще вісім дівчат. І почалася сімейне життя, спочатку — в будинку Толиных батьків, через рік — у власній квартирі в місті Златоусті, куди молодих направили за розподілом. Там у них народилася дочка Оленка, а після повернення до Москви — два сини-близнюки Андрій і Володимир. Так і жили Жукови великим сімейством, встигаючи і працювати і виховувати дітвору.

    А коли діти підросли, Ніна Терентіївна захопилася гірськими походами, стала подорожувати з експедиціями по горах Криму і Кавказу. На відміну від неї Анатолій Наумович волів проводити літо зі своїми студентами в Прибалтиці. Діти ж подорожували по черзі то з мамою, то з татом. Звичайно, не з легким серцем відпускав Анатолій Наумович свою дружину в ці мандри, мало що. Але й перешкод не чинив, поважав її інтереси.

    Зараз улюблене заняття Жукових —дача. На 50-річчя їхнього спільного життя діти і онуки таке свято «молодим» закотили, що позаздрити можна! Квітів повна кімната, подарунків хоч відбавляй, пісні, танці, вірші. Здається, зовсім недавно це було. А в нинішньому жовтні Анатолій Наумович і Ніна Терентіївна відзначатимуть 55-річний ювілей.

    Дивлячись на Анатолія Наумовича і Ніну Терентьевну, і не віриться, що вже понад півстоліття вони разом. В душі вони все такі ж романтики-другокурсники. Анатолій і зараз зізнається своїй Ніні в любові. А вона зніяковіло посміхається, як тоді, коли він зробив їй пропозицію…

    * * *

    В КВАРТИРІ Жукових зростає красиве лимонне дерево, яке радує господарів і цвітінням і плодами. Анатолій Наумович і Ніна Терентіївна кажуть, що головне — дбати про деревце, приділяти йому більше уваги, і тоді воно буде рік від року тільки красивіше. Напевно, так і справжня любов, якщо берегти її так дорожити нею, не зів’яне і не розгубиться по листочку, пішовши в минуле, а буде з роками тільки міцніти.