Едуард Назаров

Фотографія Едуард Назаров (photo Eduard Nazarov)

Eduard Nazarov

  • День народження: 23.11.1941 року
  • Вік: 75 років
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Якщо б мене попросили написати біографічну замітку про Назарова в енциклопедичний словник, я розгубився. Як в двох-трьох фразах описати його унікальне творчість, роз’яснити його значення для українського анімаційного кіно? Та й хто він взагалі, Едуард Назаров? Художник, здатний скупими штрихами олівця створювати закінчений людський (і тваринний) характер? Сценарист, писав тільки для себе і якого навряд чи зміг би екранізувати хто-небудь інший? Режисер, який придумав цілий світ героїв, безмірно обожнюваних кількома поколіннями?

Едуард Васильович Назаров — заслужений діяч мистецтв Росії, лауреат Державної премії. Народився 23 листопада 1941 року в Москві. У штаті кіностудії «Союзмультфільм» з 1959 по 2002 рік.

Якщо б мене попросили написати біографічну замітку про Назарова в енциклопедичний словник, я розгубився. Як в двох-трьох фразах описати його унікальне творчість, роз’яснити його значення для українського анімаційного кіно? Та й хто він взагалі, Едуард Назаров? Художник, здатний скупими штрихами олівця створювати закінчений людський (і тваринний) характер? Сценарист, писав тільки для себе і якого навряд чи зміг би екранізувати хто-небудь інший? Режисер, який придумав цілий світ героїв, безмірно обожнюваних кількома поколіннями?

Він зняв всього сім фільмів, з них два — короткометражні, один — майже невідомий, два — кумедно смішні і ще два — геніальні. Можна зняти десятки картин і навіть не наблизитися до тієї планки, яку поставив для себе, а потім і переможно взяв Назаров.

А як описати його громадську діяльність? Протягом одинадцяти років Едуард Назаров — віце-президент АСІФА — намагався зробити з цієї міжнародної організації професійний клуб, «третейського суддю» в нескінченних суперечках між творцями і продюсерами. І якщо народилася асоціація в 1961 році як місток над «залізною завісою», якщо біля її витоків стояли кращі майстри світової анімації, любили один одного, як члени однієї родини, то з часом діяльність АСІФА обюрократилась і подрібнювала. Крім того, з появою Інтернету відпала необхідність в особистих зустрічах. Романтичні ідеї впали, надії не виправдалися. З відходом Назарова з офіційних мов АСІФА спішно викреслили російська.

Майже п’ятнадцять років Едуард Назаров — президент першого в країні і одного з кращих у світі міжнародних фестивалів мультиплікації — «Крок». Він — символ фестивалю, і мудрість фестивалю, і сміх фестивалю. Коли Назаров веде нічний карнавал, учасники і глядачі лежать покотом від сміху, причому сміються не стільки над костюмами, скільки над його жартами. Якщо на урочистій церемонії відкриття кудись зникає перекладач, президенту нічого не варто взяти цю роль на себе. Свій почесний пост Едуард Васильович ділить з українським колегою і другом Давидом Черкаським, адже «Крок» — породження кінематографістів двох країн.

Едуард Назаров — педагог. Навіть якщо б він не був режисером, його ім’я увійшло б в історію кіно завдяки учням. Олександр Петров, Михайло Тумеля, Михайло Алдашин, Олексій Харитиди, Олексій Дьомін, Олександр Бубнов, Зоя Трофімова, Рінат Газізов, Андрій Соколов, Дмитро Геллер, Степан Бірюков… Ці імена сьогодні становлять авангард вітчизняної анімації. Кому вони незнайомі, перерахую мізерну частину їх досягнень — «Оскар», «золото» в Каннах, Держпремія Росії, «Ніка», «Золотий орел», Гран-прі найкращих кінофестивалів планети. Але справа не в призах — їх у самого Вчителя предостатньо.

Майстерню Хитрука-Назарова називали прапором Вищих режисерських курсів, на заняття до цим майстрам бігали з особливим завзяттям, тому що — за словами студентів, це було цікаво і боляче. Адже від улюблених педагогів завжди можна було почути на свою адресу правдиві речі. Правда, Едуард Васильович не любить говорити довго і красиво. Коли не можна допомогти олівцем, він може повернути гарну фразу: «Головне не ЩО, а ЯК. ЩО — этовсегда одне і те ж: любов, ненависть, страждання, радість. А ось ЯК — це вже буде залежати від логіки руху душ твоїх персонажів…» Назаров ніколи не тисне і не тягне за вуха, він вміло направляє. А це — вже дар.

«Кіно для себе — це безумство, — не втомлюється повторювати Едуард Васильович. — Для себе малюйте краще картини або спілкуйтеся за допомогою комп’ютера. А роблячи кіно, ви повинні думати про те, щоб глядач на вашому фільмі не заснув…»

Фільми художника-постановника Едуарда Назарова

1968 — «Фільм-фільм-фільм» (реж. Ф. Хитрук)

1969 — «Вінні-Пух» (реж. Ф. Хитрук)

1971 — «Вінні-Пух іде в гості» (реж. Ф. Хитрук)

1972 — «Вінні-Пух і день турбот» (реж. Ф. Хитрук, Р. Сокольський)

1973 — «Острів» (реж. Ф. Хитрук)

1974 — «Дарую тобі зірку» (реж. Ф. Хитрук)

1976 — «Ікар і мудреці» (реж. Ф. Хитрук)

Режисер, автор сценарію і художник-постановник фільмів:

1975 — «Бегемотик» (сюжет «Веселої каруселі № 7»)

1977 — «Принцеса і Людожер» (сюжет «Веселої каруселі № 9»)

1979 — «Полювання»

1982 — «Жив-був пес»

1983 — «Подорож мурашки»

1985 — «Про Сидорова Вову»

1987 — «Мартинко»