Володимир Ленський

Фотографія Володимир Ленський (photo Vladimir Lensky)

Vladimir Lensky

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Володимир Ленський — виконавчий директор телекомпанії «НТВ-Плюс». До приходу в медіа-бізнес він вісім років працював у провідних міжнародних компаніях — виробниках медичного обладнання. Ленський бачить багато спільного в торговому і телевізійному бізнесі. На його думку, і там і там головне — правильно розподілити витрати і налагодити маркетинг.

    «Ленський не тільки виправдав, але навіть переоправдал наш вибір» — такими словами охарактеризував свого найманого менеджера Володимир Гусинський, власник холдингу «Медіа-Міст». При тому що Володимир Ленський працює на медіа-магната всього п’ять місяців. За цей час він встиг поліпшити маркетинг телекомпанії і збільшити темп приросту її передплатників. «Зараз у нас кількість заявок на установку «НТВ-Плюс» більше, ніж приймального устаткування в запасі, — стверджує Володимир Гусинський. — Ми змушені форсувати постачання обладнання». 38-річний Володимир Ленський виглядає дуже впевненим у собі керівником. Він обіцяє протягом двох років зробити рентабельним «НТВ-Плюс», найдорожчий на сьогоднішній день телепроект в Росії. Це і є стратегічна мета, під яку його приймали в компанію, — до кінця 2001 року досягти «точки беззбитковості».

    У кар’єрі Ленського «НТВ-Плюс» — третя компанія, в якій він є першою особою. Більш низькі посади ось уже кілька років його не цікавлять.

    У комерцію він, як і багато його ровесників, потрапив випадково. У 1984 році Володимир Ленський, закінчивши Московський інститут інженерів транспорту, отримав посаду майстра підмосковного будівельного тресту при Міністерстві загального машинобудування.

    У 1986 році міністерству знадобився співробітник по закупівлі у радянських та іноземних виробників медичного обладнання для відомчих лікувальних установ. Володимир Ленський був у начальства на хорошому рахунку, та до того ж володів розмовною англійською. Так він опинився в центральному апараті міністерства. Нова робота сподобалася Володимиру Ленському більше, ніж його діяльність по прямій спеціальності. Він навіть став подумувати про те, щоб вступити в Академію зовнішньої торгівлі. Але в 1989 році Ленському без всяких академій запропонували роботу сейлз-менеджера.

    Серед тих постачальників, з якими у своєму міністерстві працював Володимир Ленський, була датська Bruel & Kjaer. Компанія поставляла в СРСР ультразвукові медичні сканери і була зацікавлена в розширенні своєї частки на радянському ринку. І регіональний директор по Східній Європі Йорген Крістенсен запропонував Володимиру Ленському стати менеджером з продажу. Фактично це означало очолити відділ продажу представництва компанії в СРСР. Зрозуміло, Володимир погодився.

    У відділі продажів, який він сам сформував, працювали ще три співробітника. В коло

    безпосередніх обов’язків самого Володимира Ленського входили пошук клієнтів, переговори та укладення контрактів. Не маючи медичної освіти, він тим не менш зумів розібратися в функціональних можливостях апаратури і потребах клієнтів — співробітників медичних установ. «Я ходив на медичні конференції та конгреси, спілкувався з лікарями, читав спеціальну літературу», згадує Володимир Ленський.

    У 1989 році, коли Володимир Ленський стартував у Bruel & Kjaer, продажу представництва склали $250 тис. У 1992-му — вже $5 млн. Життя компанії ускладнювали конкуренти-«важковаговики»: Siemens, Philips. Клієнтів сейлз-менеджера Bruel & Kjaer вони не раз вели перед самим підписанням контракту. Правда, в 1992 році Ленський сам вивів клієнта з-під носа у Toshiba Medical Systems. Це був контракт з Мінатомом на постачання сканерів для медичних установ при атомних станціях Росії. Чиновники вже майже вирішили, що будуть закуповувати обладнання у Toshiba. Але тут з’явився сейлз-менеджер з Bruel & Kjaer і запропонував більш вигідну фінансову схему.

    Спритного конкурента в Toshiba запам’ятали. Через кілька місяців директор представництва компанії Ханс Ейхорн запропонував Володимиру Ленському стати регіональним сейлз-менеджером Toshiba по Росії. «Я майже не роздумував, — згадує Володимир Ленський. — Toshiba пропонувала набагато більш широкий спектр обладнання, працювала з самими передовими технологіями. У цій компанії для мене відкривалися нові можливості». І в тому ж 1992 році він перейшов в Toshiba.

    За час його роботи в компанії продажі зросли з $6 млн. в 1992 році до $35 млн. в 1995-м. І хоча цей успіх не можна вважати виключно заслугою Ленського — продажами займався ще один регіональний менеджер, так і попит на устаткування Toshiba спочатку був високим, — тим не менш свій внесок у розвиток збуту представництва Toshiba Ленський зробив.

    Хедхантери якось намагалися переманити його в Siemens, але Володимир Ленський не погодився. «У Toshiba мені була надана повна самостійність у прийнятті рішень», — згадує він. Тут, у представництві, Ленський розраховував невдовзі стати генеральним менеджером.

    Чорна кішка між Ленським і Toshiba Medical Systems пробігла, коли Володимир дізнався, що в штаб-квартирі мають намір призначити на цю посаду чергового експата. Формальною перешкодою для підвищення Володимира Ленського по службі була відсутність у нього ступеня МВА. Ленський заявив про готовність вступити в престижний і дорогий бізнес-школу Chicago GSB. У Toshiba погодились сплатити половину вартості навчання. Але «генеральну» посада все одно пообіцяли тільки років через п’ять.

    А тут Ленському як раз зробили чергову пропозицію з боку. Виявилося, що Мате Ліндстрем, регіональний директор по Східній Європі шведською Gambro, готовий віддати російському менеджеру посаду генерального менеджера московського представництва. Виробник терапевтичного обладнання Gambro до того часу вже була відома в Росії, але активних продажів тут не вела. Для налагодження таких продажів шведам і знадобився професійний топ-менеджер.

    Володимир Ленський поставив умову: Gambro повинна оплатити його навчання в бізнес-школі, а він буде вчитися заочно. Отримавши згоду, менеджер залишив Toshiba.

    У Gambro він дійсно зміг розвернутися. Володимир Ленський не тільки керував продажем і сервісом, але і займався фінансовим плануванням, адміністративними питаннями. Вперше в житті він керував порівняно великим колективом — 30 співробітників. Через два роки, до 1997-го, він довів обсяг продажів представництва до $7 млн. Володимир Ленський вважає, що в цьому йому допомогли знання, отримані в Чиказькій бізнес-школі.

    Chicago GSB відома насамперед своїми програмами з фінансового менеджменту. Володимир Ленський став прихильником стилю менеджменту, в якому на перше місце в управлінні компанією ставиться фінансове планування.

    Як відомо, студентів престижних бізнес-шкіл часто атакують роботодавці. В кінці 1997 року прямо під час чергової екзаменаційної сесії (для здачі іспитів Володимир Ленський раз в рік вилітав в Чикаго), на менеджера вийшли власники великої американської торговельної компанії, ім’я якої Ленський називати не хоче: «Вона вже розорилася». Але тоді ця компанія займала одне з перших місць серед постачальників м’ясних і рибних продуктів в Росію. Ленський запропонували стати генеральним директором російської «дочки» компанії. Пропозицію було й принадною, і ризиковане водночас.

    Власникам мясоторговой компанії «чиказький хлопчик» був потрібен для вирішення своїх проблем в Росії. Менеджмент в представництві був просто ніяким, компанія обросла великими боргами. Власники пропонували Володимиру Ленському хороші умови контракту, якщо він візьметься «розбирати завали».

    Сам Ленський до того часу прийшов до висновку, що в Gambro можливості для зростання вичерпані. «Компанія не збиралася робити масштабних інвестицій в Росію, тоді як її конкуренти вже або будували тут свої підприємства, або створювали спільне виробництво, — згадує він. — До того ж у Швеції у Gambro змінилися власники, наближалася реорганізація».

    Пропозиція від американської компанії з річним оборотом у півмільярда доларів зацікавило його всерйоз. Особливо приваблювала Ленського можливість спробувати себе в якості антикризового керуючого. Простіше кажучи, спрацювало професійне самолюбство. На початку 1998 року Володимир Ленський перейшов на нове місце роботи.

    Зараз він не дуже охоче згадує про цей період своєї кар’єри. Незважаючи на всі зусилля, компанія потихеньку «загиналася» і остаточно «померла» після відходу Володимира Ленського в початку 1999 року. Тим не менш Володимир вважає, що дійсно зміг перевірити себе як топ-менеджера. Йому вдалося реструктурувати частину заборгованості компанії і перебудувати саму організацію (штат був скорочений з 300 до 30 осіб). Чого Володимир Ленський не зміг перенести — так це опору власників компанії організаційним змінам. «Уявляєте, штаб-квартира намагалася з Америки контролювати навіть покупку запчастин для автомобілів в Росії?!» — згадує він.

    Зате завдяки цій роботі він познайомився з Володимиром Гусинським. Компанія Ленського була одним з великих клієнтів Міст-банку, і його власник нерідко вів переговори з Ленським особисто.

    На початку 1998 року Гусинський розповів Володимиру Ленському про своє супутниковому проекті «НТВ-Плюс». «Тоді я вважав цей проект дуже ризикованою витівкою», — згадує Ленський.

    Тим не менш, коли в квітні 1999 року медіа-магнат запропонував менеджеру очолити «НТВ-Плюс», Володимир погодився. «Для мене було абсолютно неважливо, що Ленський не мав відношення до телебізнесу, — каже Гусинський. — Я бачив у ньому відмінного комерсанта, а саме це мені й було потрібно».

    «Я ознайомився з фінансовими документами і був просто здивований тому, як чітко продумані кроки по реалізації проекту, — розповідає Володимир Ленський. — Я переконався, що це грандіозна справа, якою, без сумніву, варто зайнятися».

    У травні він став виконавчим директором «НТВ-Плюс».