Іван Франко

Вітаю, шановні читачі! Сьогодні я хочу розповісти вам про біографію Івана Франка, відомого поета, драматурга та прозаїка, який став одним із символів української культури. Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині. Він був видатним письменником, який працював у різних жанрах і мовах, а також активним громадським і політичним діячем, який виступав за соціальну справедливість і національне відродження. Його творчий доробок налічує кілька тисяч творів, які вплинули на розвиток української літератури, мистецтва, науки і освіти. Якщо ви хочете дізнатися більше про цю надзвичайну особистість, то запрошую вас до читання цієї статті.

Дитинство та сім’я

Іван Франко народився в родині селянина-коваля Якова Франка і його дружини Марії, яка була дочкою священика. Він мав трьох братів і двох сестер, але лише двоє з них дожили до дорослого віку. Іван виявив ранній інтерес до навчання і читання. Вчився в сільській школі, а потім в нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі, де засвоїв польську, німецьку і латинську мови. Також самостійно вивчав історію, географію, математику, природознавство, філософію і літературу. Писав свої перші вірші і оповідання, надихаючись народною творчістю, природою і життям селян.

Освіта

У 1875 році Іван Франко закінчив Дрогобицьку гімназію з відзнакою і вступив до Львівського університету на філософський факультет. Там знайомиться з видатними українськими діячами, такими як Михайло Драгоманов, Михайло Павлик, Осип Маковей, Іван Нечуй-Левицький та інші. Бере активну участь у студентському руському русі і стає редактором часопису “Друг”. Він також публікує свої перші літературні твори, такі як поема “Народна пісня” і повість “Петрії і Довбущуки”. За свою громадську і політичну діяльність двічі потрапляє під арешт і проводить у в’язниці понад рік. У 1880 році закінчує університет і отримує ступінь доктора філософії за дисертацію “Про походження романських мов”. У 1883 році переїжджає до Відня, де продовжує свої наукові дослідження і перекладацьку роботу. У 1893 році захищає габілітаційну дисертацію “Про соціальну роль поетів” і отримує право викладати в університетах.

Кар’єра

Іван Франко був одним із найплідніших і найрізноманітніших українських письменників. Працював у різних жанрах і мовах, створюючи поезію, прозу, драматургію, критику, публіцистику, наукові праці і переклади. Був також одним із перших професійних українських письменників, який заробляв на життя своєю літературною працею. Він співпрацював з багатьма видавництвами, часописами і газетами, такими як “Світ”, “Зоря”, “Діло”, “Правда”, “Літературно-науковий вісник” та інші. Також був засновником і редактором власних видань, таких як “Загальна енциклопедія”, “Життя і слово”, “Літературно-наукова бібліотека” та інші. Він був автором понад 100 збірок своїх оригінальних і перекладних творів.

Іван Франко почав свою літературну кар’єру ще в гімназії, коли він написав свій перший вірш «Народна пісня» (1874) і свою першу повість «Петрії і Довбущуки» (1875), які були надруковані в студентському часописі «Друг».

У 1876 році став співредактором журналу «Громадський друг», де публікував свої перші поетичні збірки «Балади і романси» та «З вершин і низин». Водночас займався науковою роботою, досліджуючи історію української літератури, мови, фольклору та етнографії. Він також брав активну участь у громадському та політичному житті Галичини, виступаючи за соціальну справедливість, національну свідомість та культурний розвиток українців.

У 1878 році переїхав до Відня, де вступив до Віденського університету на філософський факультет. Там продовжив свої наукові дослідження, а також займався перекладацькою діяльністю, перекладаючи твори Шекспіра, Байрона, Гьоте, Шіллера, Гейне, Пушкіна та інших. У 1883 році захистив докторську дисертацію на тему «Соціальний рух на Україні в XVI–XVIII століттях», яка була високо оцінена науковим середовищем. У 1895 році отримав габілітацію з української літератури та мови.

У 1886 році повернувся до Львова, де став одним з лідерів Української радикальної партії, яка відстоювала ідеї демократії, соціалізму та українського націоналізму. Він також був активним учасником різних громадських організацій, таких як «Просвіта», «Народна Рада», «Літературне товариство імені Тараса Шевченка» та інших. Він редагував та співредагував багато газет та журналів, таких як «Зоря», «Діло», «Літературно-науковий вісник», «Західно-руське відомості» та інших. Продовжував писати свої літературні твори, серед яких найвідоміші були «Захар Беркут», «Борислав сміється», «Мойсей», «Каменярі», «Зів’яле листя», «Лис Микита» та інші. Також створив багато поетичних збірок, таких як «Зів’яле листя», «З вершин і низин», «Сад божественних пісень», «Мій Ізраїль» та інші. Був одним з найбільш плідних і різносторонніх українських письменників, який володів різними жанрами, стилями та мовами. Також був одним з перших українських письменників, який заробляв на життя своєю літературною працею. Він був визнаний як класик української літератури та національний герой українського народу. Він був номінований на Нобелівську премію з літератури чотири рази, але не отримав її. Був почесним доктором Харківського університету та дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка.

Він перекладав твори з польської, німецької, російської, французької, англійської, італійської, іспанської та інших мов.

Коли помер Іван Франко?

Іван Франко помер 28 травня 1916 року в Львові від серцевого нападу, спричиненого тяжкою хворобою. Він був похований на Личаківському цвинтарі, де його могила стала місцем паломництва для багатьох українців. Його ім’ям названо багато вулиць, площ, шкіл, університетів, бібліотек, музеїв, театрів, парків та пам’ятників в Україні та за її межами. Його твори перекладені багатьма мовами світу та вважаються класикою світової літератури. Він також вплинув на багатьох наступних поколінь українських письменників, таких як Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Олесь Гончар, Юрій Андрухович та інші. Він був не тільки видатним письменником, але й глибоким мислителем, який залишив свій слід у філософії, історії, соціології, психології, економіці, політології, релігії та культурі. Він був справжнім генієм, який обдарував свій народ та людство своїм неперевершеним талантом.

Заключення

У цій статті ми розповіли про біографію Івана Франка, який був одним з найвидатніших українських письменників, науковців, громадських і політичних діячів. Ми розглянули його дитинство, сім’ю, освіту, кар’єру та досягнення, які свідчать про його неймовірну ерудицію, творчість, сміливість, принциповість, патріотизм та гуманізм. Ми висловлюємо свою повагу та захоплення для Івана Франка як видатної, талановитої особистості, яка зробила значний внесок у розвиток української літератури, науки, культури та суспільства. Ми сподіваємося, що ця стаття була корисною для вас та заохочує вас до читання та вивчення творів Івана Франка.

Дякуємо за увагу!