Steilmann

Фотографія Steilmann (photo Steilmann)

  • Рік народження: 1958
  • Вік: 57 років
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Колись про компанію ‘Steilmann’ знала вся Німеччина, так і за межами країни дітище Клауса Штальмана користувався чималим авторитетом. На жаль, витримати гонку з конкурентами з більш ‘дешевих’ країн Штальманам виявилося важко – і в історії текстильного гіганта настали дуже важкі часи.

Компанія ‘Steilmann’ була заснована в 1958-му роздрібним торговцем Клаусом Штальманом (Klaus Steilmann). У листопаді 1958-го Клаус розробив свою першу колекцію жіночого одягу; як пізніше жартував сам підприємець, подібно Білла Гейтса (Bill Gates), заклав основи свого бізнесу Штальман в звичайному гаражі. Справа Клауса Штальмана росло і розвивалося під слоганом ‘Мода для мільйонів’.

Деякий час справи ‘Steilmann’ йшли більш ніж успішно – до 1998-го у фірми було близько 1.45 мільярда німецьких марок продажів, 3500 працівників на території Німеччини і близько 18200 працівників по всьому світу. На жаль, довго золота пора тривати не могла – глобалізація накладала свої обмеження, вимагаючи, крім іншого, знизити ціни на пропоновану продукцію. Гонка цін Клаусу виявилася не по зубах; було очевидно, що прогнози на майбутнє у компанії – як мінімум, на довгу перспективу – у вищій степенинеблагоприятные.

На чолі власного дітища Клаус Штальман протримався аж до 1999-го. 1 жовтня 1999-го кермо влади перейшли в руки Якиму Вогту (Joachim Vogt), колишньому генеральному директору відомого модного лейбла ‘Hugo Boss’. Трохи пізніше підприємство очолила Брітта Штальман (Britta Steilmann); вона посаду генерального директора компанії займала з 2001-го по 2003-й. Зрозуміло, нове керівництво принесло в компанію нові принципи роботи; підприємство стало активно вдаватися до послуг субпідрядників і більше концентруватися на основної своєї діяльності. На початку 2003-го, приміром, фірма розформувала власний ІТ-відділ з 37 осіб.

Скорочення штатів йшло досить болісно, проте уникнути його в цій ситуації було важко; не всім до вподоби припала й інша вимушена міра – закриття німецьких виробничих потужностей і перехід фабрикв дешевші країни. Продажу на 2002-й рік склали більше 500 мільйонів євро; на жаль, у 2003-му фінансові звіти виходили відверто лякають. Брітта залишила керівництво компанією, передавши свою посаду сестри Уте (Ute Steilmann); та вела управління підприємством в компанії з фінансовим директором Клаусом Фрідріхом (Klaus Friedrich) і директором по персоналу Віллі Краном (Willy Krahn). Питаннями міжнародних відносин займалася ще одна представниця сімейства Штальман, Корнелія (Cornelia Steilmann). У 2005-му компанія підключила до процесу реформування кілька видатних сторонніх консультантів – начебто Фридхельма Осту (Friedhelm Ost) і Герда Ниебаума (Gerd Niebaum).

На жаль, реформи не змогли повною мірою захистити компанію, і вже у вересні 2006-го Уте була змушена заявити про підготовлюваний банкрутство. На той момент фірма являла собою лише слабке під

обие колишнього текстильного гіганта – так, у Німеччині на ‘Stielmann’ працювало всього 500 осіб, а в Румунії – близько 3000.

На щастя, уникнути банкрутства підприємству все ж вдалося – в жовтні 2006-го всі акції фірми був викуплені ‘Radici Group’ (нині відомої як ‘Steilmann Holding AG’. Керівник компанії, Миро Радичи (Miro Radici), до того часу вже встиг придбати кілька одежних брендів – на зразок ‘Apanage’, ‘Kirsten’, ‘DressMaster’ і ‘Nienhaus & Lotz’.

13 листопада 2009-го помер засновник компанії Клаус Штальман.

У березні 2013-го компанія оголосила про майбутнє поглинання; разом з люксембурзьким інвестором ‘Equinox’ вони збиралися викупити частку в мережі модних магазинів ‘Adler’. Угода обійшлася групі учасників загальну суму 53 мільйони євро; відомо, що крім «Stielmann’ і ‘Equinox’ в операції брали участь ‘Commerzbank’ і ‘IKB Deutsche Industriebank’.