Goyard

Фотографія Goyard (photo Goyard)

  • Рік народження: 1853
  • Вік: 162 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

‘Goyard’ — відомий елітний французький виробник дорогий галантереї. Втім, свою популярність фірма заробила вельми нетрадиційним шляхом. Так, у компанії ‘Goyard’ напевно знають, що відсутність гучної реклами — альтернативна реклама. Назва цього виробника, можливо не ‘на слуху’, проте це аніскільки не заважає фірмі мати по-справжньому велика кількість по-справжньому серйозних покупців.

Отже, асортимент продукції ‘Goyard’ — сумки, гаманці, валізи, кейси, несессеры, і знову сумки.

Засновник бренду, Франсуа Гояр (François Goyard) народився в 1828 році в Бургундії (Clamecy, Burgundy). У 1832-му все сімейство Гояр переїхало в Париж (Paris), а 1845 році 17-річний Франсуа став учнем у майстерні Анрі Мореля (Henri Morel), відомого в столиці сундучного майстра. Будучи тямущим і талановитим, Франсуа згодом набув повагу і розташування свого вчителя, а після смерті Мореля справа його перейшло до учня.

Ще однією удачею для Франсуа стала його одруження в 1853 році – його дружина, молода кутюр’є по імені Леопольдіна Делапорт (Леопольдіна Delaporte), мала по-справжньому чудовим смаком, і саме вона винайшла чемодан, який незабаром приніс успіх і популярність Будинку.

Взагалі, в історії ‘Goyard’ є кілька досить значних винаходів, які активно подхватываливпоследствии і інші виробники. Так, саме дизайнери ‘Goyard’ в 1931 році запатентували валіза-бюро з вмонтованим розкладним столом. А в 1953-му вони одними з перших у світі почали випускати спеціалізовані багажні приладдя та аксесуари для автомобілів.

Але це було вже пізніше, а тоді, в 1860-му в сім’ї Леопольдіни і Франсуа з’явився син Едмон (Edmond), а незабаром після цього народився та інший син, Моріс (Maurice). У віці 25 років Едмон прийняв сімейну справу в свої руки, і незабаром бутіки ‘Goyard’, в доповнення до вже існуючих у Філадельфії (Philadelphia) і Нью-Йорку (New York), відкрилися в Бордо (Bordeaux), Біарріце (Biarritz) і Монте-Карло (Monte Carlo).

У 1900-му компанія виграла бронзову медаль Всесвітньої виставки в Парижі (Exposition Universelle), а в 1906-му і 1908-му ‘Goyard’ стали володарями золотих нагород аналогічних виставок Мілана (Milan) і Лондона (London).ом продовжував процвітати і протягом усього XX століття — сумки, валізи, несессеры з дорогої шкіри, з нанесеним характерним геометричним малюнком, з’являлися у дуже багатих і впливових людей Європи, а популярність марки вийшла далеко за межі Франції і Європи.

У 1998-му році Будинок викупив дизайнер Жан-Мішель Синьоль (Jean Michel Signoles). На думку багатьох, з цих пір для компанії почалися нові часи – Синьоль неабияк збільшив асортимент продукції, а також додав традиційно в темну колірну гаму колекцій нові, яскраві кольори, що найсприятливішим чином позначилося на продажах і на купівельний інтерес.

Сьогодні ‘Goyard’ досить успішно конкурує з такими визнаними у світі брендами, як Gucci’, ‘Prada’ і, звичайно, самим своїм головним суперником – ‘Louis Vuitton’.

Відомо, що ‘Goyard’ майже не використовує рекламу, не виходить за межі своїх виробничих ліній, і, можливо, і

саме це створює враження, що компанія виробляє щось спеціально і саме для кожного окремого покупця. Так, у той час як реклама в усьому світі стала чи не головним елементом торгівлі, ‘Goyard’ використовує відсутність реклами досить оригінально — як альтернативну рекламу.

‘Goyard’ супроводжує свою продукциями такими слоганами: Не для інших, тільки для тебе’ (‘Not for others, just for you’) і ‘Особливі речі для особливих людей’ (‘Special things for special people’). У маркетингу компанії, а також у їхній ціновій політиці головна ставка — на розбірливого і вимогливого покупця, який, і це чудово знають у фірмі, не може бути масовим.

Серед покупців Будинку ‘Goyard’ — Катрін Деньов (Catherine Deneuve), Ванесса Параді (Vanessa Paradis), Одрі Тоту (Audrey Tautou), Софія Коппола (Sofia Coppola), Карл Лагерфельд (Karl Lagerfeld), Хіларі Дафф (Hilary Duff) і багато інші.