Еліо Феруччі

Фотографія Еліо Феруччі (photo Elio Fiorucci)

Elio Fiorucci

  • День народження: 10.06.1935 року
  • Вік: 81 рік
  • Громадянство: Італія

Біографія

Він заснував італійський фешн-лейбл ‘Fiorucci’ в 1967-м. Перший магазин виставив одяг стилю «свінгуючого Лондона’ і американську класику, в тому числі футболки та джинси. В кінці 1970-х і початку 1980-х настала пора працювати в протилежному напрямку, і нью-йоркський магазин Феруччі став головним ‘притулком’ модників, поширивши його славу на всі З’єднання Штати. Відомий як ‘денна Студія 54’, бренд приваблював багатьох знаменитостей, починаючи з Енді Уорхола (Andy Warhol) і закінчуючи юної Мадонною (Madonna).

Будучи лідером в області глобалізації моди, Феруччі нишпорив по всьому світу, беручи все найкраще від андеграундних брендів для демонстрації багатому ринку товарів масового виробництва, включаючи бразильські стрінги і пальто з афганського каракулю. Лейбл популяризував камуфляжний принт і принт під шкуру леопарда, поки на джинсовому ринку не були винайдені джинси-стрейч. Культової стала реклама бренду з участю жінки в джинсах в обтяжку – з апетитними сідницями, а в іншому випадку – з рожевими пухнастими наручниками. Логотипом компанії були обрані два крутих янголятка за образом херувимів Рафаеля (Raphael).

Однак погане управління компанією призвело до конкурсного управління у 1989-му, і з тих пір бренд був ввязан в судові баталії за торгові марки. Компанія згодом воспаряла духом, але так і не досягла колишнього впливу.

Еліо Феруччі народився 10-го червня 1935-го. Він був сином власника взуттєвого магазину. В один день 1962-го, коли Еліо працював у батьківському магазині, його пронизала ідея зробити калоші яскравих основних кольорів. Коли строката взуття з’явилася на сторінках місцевого модного журналу, вона викликала справжній фурор. Після поїздки в Лондон (London) у 1965-му Феруччі сповнився рішучості донести моду з Карнабі-стріт (Carnaby Street), центру ‘свінгуючого Лондона’, до Мілана (Milan). Він відкрив перший міланський магазин 31-го травня 1967-го, знайомлять покупців з

одягом таких лондонських дизайнерів, як Оззі Кларк (Ossie Clark) і Зандра Родос (Zandra Rhodes).

У 1968-му Еліо шукав натхнення на Сході, купуючи дешеві футболки в Індії і перетворюючи мішки для рису в модні речі. Через два роки його компанія побудувала власний завод-виготовлювач і в якості логотипу використовувала ‘двох ангелів’, створених студією ‘Italo Lupi’. У 1974 році компанія відкрила величезний новий магазин на міланській вулиці Віа Торіно (Via Torino), виходячи за рамки звичайного пропозиції – в магазині також продавалися книги, меблі і все, що пов’язане з музикою. На території магазину був ресторан і ринок вінтажній одягу.

Лейбл представив монокіні і стрінги з Бразилії, спровокувавши спори з приводу їх реклами, де були задіяні дівчата топлес. Ще одним хітом стали скляні намиста з Нью-Мексико (New Mexico). У 1975-му компанія відкрила перший магазин за кордоном – на Кінгз-Роуд (Kings Road) в Лондоні, а також запустила дитячу колекцію під назвою ‘Fioruccino’. На масовому ринку прижилися пальто з афганського каракулю, і особливу популярність здобули принти під шкуру леопарда, які вже два десятиліття тому винайшла Ельза Скіапареллі (Elsa Schiaparelli).

У 1976-му відкрився черговий магазин поруч з культовим американським універмагом ‘Bloomingdale’, на Іст-59-стріт у Нью-Йорку (East 59th Street, New York), що представив бренди американсько

ї моди часів диско. Серед зіркових клієнтів Феруччі був Марк Джейкобс (Marc Jacobs), Шер (Cher), Лорен Беколл (Lauren Bacall), Теренс Конран (Terence Conran) і Джекі Онассіс (Jackie Onassis). Також в магазин заглядав трансвестит Джозеф Аріас (Joseph Arias), автор Дуглас Коупленд (Douglas Coupland) і Глорія Вандербільт (Gloria Vanderbilt), подыскивающая джинси.

На початку 1980-х арт-директором ‘Fiorucci’ була ювелірний дизайнер Мариполь (Maripol), відома створенням образу Мадонни того часу. Серед інших співробітників був брат Мадонни, Крістофер Чікконе (Christopher Ciccone); Террі Джонс (Terry Jones) з британського журналу i-D’; Олів’єро Тоскані (Oliviero Toscani), знімав рекламу для фешн-бренду «Benetton’; і знаменитий дизайнер Джим Уолрод (Jim Walrod).

У травні 1979-го американський художник Кенні Шарф (Kenny Scharf) відкрив свою першу сольну виставку в нью-йоркському магазині – ‘New York Fiorucci’ – під назвою ‘Fiorucci Celebrates the New Wave’. На відкритті виступив Клаус Номі (Klaus Nomi), виконавець-авангардист.

Продовжуючи вносити нову продукцію на ринок, компанія представила матеріал Тайвек (Tyvek) виробництва ‘DuPont’ і оксамитові капці з Китаю. У 1982-му в продажу з’явилися джинси-стрейч з лайкрою, а в 1987-м ‘Fiorucci’ взялася за лінію ‘Junior Gaultier’ від Жана-Поля Готьє (Jean-Paul Gaultier).

Незважаючи на успіхи продажів, управління

компанією було на надзвичайно низькому рівні, що призвело до вимушеного закриття магазину в Нью-Йорку в 1984-м ‘Fiorucci’ закрила інші роздрібні точки в США в 1988-му, коли почалися суперечки за франшизу. Спір по стратегічному напрямку ледь не призвів до продажу ‘Fiorucci’ компанії ‘Akinouhi’.

Після смуги невдач бренд заново розцвів в Європі, відновивши деяку популярність в 1995-му році з рекламною кампанією джинс, коли жіночі сідниці і рожеві пухнасті наручники вмить стали бестселером. В 1999-м ‘Fiorucci’ з успіхом почала виробництво парфумерії, а потім в 2001-му представила новий аромат ‘Fiorucci Loves You» і у 2003-му — парфумерію і косметику ‘Miss Fiorucci’. Розширення бренду торкнулося всієї азіатської території, від Сеула (Seoul) до Токіо (Tokyo), і Китаю.

У березні 2003-го Еліо Феруччі оголосив, що після 36-ти років роботи закриваються двері його історичного міланського магазину на вулиці Корсо Вітторіо Еммануеле (Corso Vittorio Emmanuele). З’явившись на сцені майже 40 років тому, Феруччі ‘підірвав’ Італію, втім, як і решта світу, внісши багато нового і несподіваного, у тому числі змішав продаж одягу з косметичною продукцією, вінтажними предметами, музичними товарами та товарами для дому. Він навіть використовував свої торгові площі для виступів артистів. Розкриваючи причину, по якій Феруччі закрив магазин, він сказав, що ‘розлюбив’ моду.