Володимир Куш

Фотографія Володимир Куш (photo Vladimir Cush)

Vladimir Cush

  • Рік народження: 1965
  • Вік: 50 років
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Громадянство: Судан

Біографія

Любов до малювання прокинулась у Куша досить рано – в 7 років він вступив в художню школу в Краснопресненському районі. Навчання в цій школі зайняло 10 років; звідти Володимир перебрався в Строгановскую академію. Закінчивши ж академію, Куш іммігрував до Америки.

Народився Володимир у Москві; не тільки сам він був корінним жителем столиці – велика частина його родичів також з’явилася на світ саме тут.

Любов до малювання прокинулась у Куша досить рано – в 7 років він вступив в художню школу в Краснопресненському районі. Навчання в цій школі зайняло 10 років; звідти Володимир перебрався в Строгановскую академію. Закінчивши ж академію, Куш іммігрував до Америки.

Покинутий Союз, однак, встиг сильно вплинути на Володимира – перебудову і прийшов з нею перелом у художній культурі країни Куш застав. Особливо цікавили його перші радянські авангардисти того часу – зокрема, легендарна мистецька група ‘Двадцять’. Вже пізніше, у 1987-му Куш сам став заробляти своїм талантом – працюючи, як і багато художників того часу, на Арбаті. Перший час він просто малював портрети для перехожих; потім талант Володимира привернув до нього увагу іноземців. На нові замовлення – портрети маслом – Куша запрошували вже прямо в посольство; художник зміг суттєво підтягнути свою англійську і обзавестися солідним багажем корисних зв’язків. Поступово, однак, занадто популярним в середовищі іноземців портретистом зацікавилися агенти КДБ; Володимир, зрозуміло, різко скоротив кількість своїх відвідин. Незабаром, однак, йому вислали запрошення у Штати.

Перша поїздка в Штати не затягнулася надовго – Володимир пробув в Америці лише півтора місяця. Цього, однак, йому вистачило, щоб остаточно визначитися з планами на майбутнє – Куш твердо вирішив емігрувати. Володимиру здавалося, що спочатку краще отримати певну освіту в Європі; до того моменту він вже зміг влаштувати одну виставку своїх робіт в Німеччині і навіть продати кілька картин. Одержавши загалом близько 3-х тисяч доларів, художник з Франкфурта (Frankfurt) відправився в Лос-Анджелес (Los Angeles). Картини Володимир привіз з собою; на жаль, старий його посередник вже відмовився до того часу з ним співпрацювати.

Художник все ж зміг знайти собі житло – нехай і не в самому престижному районі міста – і повернувся до того, з чого колись починав з малювання портретів на вулицях. Грошей катастрофічно не вистачало; Володимир не міг дозволити собі навіть автобусний квиток.

Працювати він почав в Санта-Моніці – днем Куш малював портрети, а ночі був змушений проводити на лавках у місцевому парку.

Незважаючи на всі негаразди, Володимир не переставав писати картини. Портрети приносили йому нехай невеликий, але прибуток – на хліб вистачало; картини ж перший час йшли ‘стіл’. Куш вперто не втрачав надії – у вільний час він ходив по галереях і віддавав свої картини на комісію. Сюрреалізм, на жаль, тоді особливим успіхом у широких мас не користувався, так що виставляти творчість Володимира ніхто особливо не поспішав.

Все ж з певного моменту справи пішли в гору – але не в Штатах, а в Гонконгу. Туди Володимир перебрався в 1993-м; якийсь французький дилер влаштував йому виставку. Тут його живопис користувалася певним успіхом; на жаль, після приєднання Гонконгу до Китаю потік клієнтів пішов на спад. Куш повернувся в Америку і знову почав з низів – і знову в нього вистачило сили волі і терпіння на те, щоб пробитися, прийти до успіху. На певному етапі Володимиру стало ясно, що він цілком може дозволити собі відкрити власну галерею. Роботи його до того часу продавалися цілком стабільно. Зараз галерей у Куша чотири – в Каліфорнії (California), в Лас-Вегасі (Las Vegas) і на Мауї (Maui). З недавніх пір художник освоїв ще одне суміжне напрям мистецтва – анімацію.