Владислав Мамишев-Монро

Фотографія Владислав Мамишев-Монро (photo Vladislav Mamyshev-Monro)

Vladislav Mamyshev-Monro

  • День народження: 12.10.1969 року
  • Вік: 43 роки
  • Місце народження: Ленінград , Росія
  • Дата смерті: 16.03.2013 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Мамишев-Монро – володар премії Кандинського 2007-го в області сучасного мистецтва. Він став переможцем в номінації «Медіа-проект року’.

Найбільшу популярність здобув за блискучі перформанси та пародії, зокрема, на Мерилін Монро (Marilyn Monroe), Любов Орлову, Майкла Джексона (Michael Jackson), Адольфа Гітлера (Adolf Hitler), Ісуса Христа (Jesus Christ) і ще близько 100 історичних та вигаданих персонажів.

Він назвав Володимира Путіна ‘симулякром влади, неведающим що творить’.

Владислав Юрійович Мамишев з’явився на світ 12 жовтня 1969-го у Ленінграді. Він навчався у літературній школі, з якої був виключений. З 1986-го Мамишев поряд з 70 іншими учасниками розпочав співпрацю з арт-групою ‘Нові художники’, заснованої Тимуром Новіковим (Timur Novikov), лідером пітерського андерграунду. У період з 1987-го по 1989-й Влад був художником і керівником дитячого клубу Радянської Армії на території Казахстану (Kazakhstan), на відомому космодромі ‘Байконур’.

Мамишев перетворювався у відомих людей не тільки на виступах, але і з нагоди своїх і чужих виставок. Його першою і улюбленою героїнею стала Мерилін Монро, яку Владислав вперше переодягнувся ще під час армійської служби. Потім на прохання керівника музичного колективу ‘Поп-механіка’ Сергія Курьохіна Мамишев ще кілька разів відзначався в цьому неповторному образі. Художник настільки став асоціюватися з культовою блондинкою, що до нього приклеївся псевдонім Влад Монро або Мамишев-Монро. Разом з Новіковим і Юрісом Лісником він відкрив ‘Піратське телебачення’ в 1989-му, першу незалежну телекомпанію в країні, і став найвідомішою драг-квін в СРСР.

У 1990-х Мамишев-Монро приєднався до художників московської XL-галереї, заснованої Оленою Селіною та її чоловіком Сергієм Хрипуном, і став одним з постійних авторів цієї галереї. До 2000-му художник знайшов для себе улюблений образ – народної артистки СРСР Любові Орлової.

Влад став одним з учасників скандальної виставки ‘Обережно, релігія!’, для якої зробив однойменний фотоколаж. 18 січня 2003-го, близько полудня в Сахаровский центр зайшла група людей, яка розгромила безліч експонатів і вкрала частину з них. Вандалами виявилися захисники православ’я. Роботу Мамишева-Монро розбили і залили синьою фарбою.

Найцікавіше, що справу проти двох нападників було зам’ято, в той час як двох співробітників Музею ім. Андрія Сахарова визнали винними у розпалюванні національної і релігійної ворожнечі. На такий випад влади Мамишев-Монро заявив тележурналу ‘Деталі’, що став боятися всього, що хоч якимось чином пов’язана з релігією. Відомо, що він сам ледь не потрапив під суд за ‘невинне участь у таки сахаровському центрі’. Владислав сказав, що він вірить в Бога, але відтепер боїться Церкви.

У 2006-му за підтримки режисерів Павла Лабазова і Андрія Сильвестрова Мамишев-Монро зробив свою версію музичної комедії ‘Волга-Волга’ (‘Volga-Volga’) 1938-го. У всіх сценах оригінальної картини Григорія Александрова (Grigori Aleksandrov), де з’являється головна героїня, письмоносчица Дуня Петрова на прізвисько Стрілка, замість голови Орлової підставлена голова Мамишева-Монро в образі цієї актриси. Крім того, майстер перевтілень виконав всі пісні і переозвучив діалоги Дуні. Саме за нове трактування ‘Волги-Волги’ Влад став лауреатом премії Кандинського в 2007-м.

16 березня 2013-го художник потонув у басейні глибиною один метр в готелі у місті Кута, о. Балі (Kuta, Bali). Ведеться слідство.