Ван Игуа

Фотографія Ван Игуа (photo Wang Yiguang)

Wang Yiguang

  • Громадянство: Китай

    Біографія

    Пристрасть до живопису змусила його в самому юному віці піти по стопах старшого брата, знаменитого художника Ван Дона.

    Ім’я художника Ван Ігуана (Yi Wang Guang) добре знайоме шанувальникам сучасного китайського мистецтва. Пристрасть до живопису змусила його в самому юному віці піти по стопах старшого брата, знаменитого художника Ван Дона. Закінчивши престижну Центральну академію витончених мистецтв в Пекіні, Ван Ігуан брав участь у національних і міжнародних художніх виставках, а також арт-салонах в Пекіні, Гуанчжоу, Токіо та Гонконгу. Життєві шляхи привели Ван Ігуана в Тибет, коли Кит

    айской залізничній корпорації звільнилося місце креативного дизайнера.

    ‘Мені пощастило кілька разів бувати на Тибетському нагір’ї, ― пише Ван Ігуан. ― Я був приголомшений захоплюючими дух пейзажами Тибету і легкістю і життєрадісністю його мешканців. То найглибшу пошану, яку вони відчувають до оточуючої їх природи і тварин, назавжди врізалося мені в пам’ять.

    Їх незламний оптимізм, мирний спосіб життя, в якій кожному знаходиться місце, різко контрастували з знайомими мені психологічними станами жителів великих міст.

    В моїх роботах, присвячених мешканцям Тибетського нагір’я, я прагнув відобразити рух ― передати красу швидкоплинні миттєвості життя в умовах надзвичайно жорсткої природного середовища. У Тибеті я провів стільки днів, лежачи на траві, геть розбитий жахливої гірською хворобою. І поки я судорожно ковтав повітря, переді мною розгорталися чудові картини: молоді, моторні тибетск

    ие дівчата мчали наввипередки, підганяючи своїх могутніх яків.

    Ці тибетські дівчата нагадали мені літаючих богинь, чиї зображення прикрашають стародавні печери Дуньхуана. Казкові відносини людини і яка, якого тут називають «кораблем нагір’я’, постали переді мною у найдрібніших деталях. У своїх роботах того періоду я хотів розповісти про дивну подорож, у яку вирушила тоді моя душа; почуття виплеснулися на полотна лише після довгих періодів спостережень і роздумів…’