Рікардо Бароха-і-Нессі

Фотографія Рікардо Бароха-і-Нессі (photo Ricardo Baroja y Nessi)

Ricardo Baroja y Nessi

  • День народження: 12.01.1871 року
  • Вік: 82 роки
  • Дата смерті: 19.12.1953 року
  • Громадянство: Іспанія

Біографія

Іспанський художник, письменник і гравер; в останньому як вважається своєрідним спадкоємцем самого Гойї (Goya). Доводиться братом письменнику Піо Бароха (Pío Baroja) і етнологу й письменниці Кармен Бароха (Carmen Baroja).

Отець Рікардо, Серафін Бароха (Serafin Baroja), був гірничим інженером; робота вимагала від нього постійних роз’їздів – і саме тому Рікардо з’явився на світ у стародавній шахтарської селі Ріо-Тінто (Río Tinto). Незабаром після народження Бароха шахти Ріо-Тінто були продані британсько-австралійському консорціуму; сім’я Серафіна повернулася в Сан-Себастьян (San Sebastián). У 1879-му Бароха знову переїхали – цього разу доля занесла їх у Madrid (Madrid). В Політехнічній інженерній школі Мадрида (Polytechnic School of Engineering in Madrid) Рікардо деякий час пробував збагнути секрети шахтного справи – у той час він планував піти по стопах батька. Важкий напад туберкульозу, однак, змусив його тимчасово відкласти навчання – і серйозно задуматися про вибір іншої професії. Вже в ті часи хлопчик сильно цікавився мистецтвом; деякий час він навіть відвідував художню академію. У 1890-му Рікардо про

тправился в подорож по Малазі (Málaga) та Валенсії (Valencia); у Валенсії він познайомився з художником Хуліо Перисом Бреллом (Julio Peris Brell). В 1894-му Бароха повернувся в Мадрид, щоб допомогти своїй тітці, Хуані Нессі (Juana Nessi), впоратися з керуванням пекарнею – у Хуаны недавно помер чоловік і взяти на себе турботу про всій родині їй було нелегко. Незабаром на допомогу Рікардо прибув його молодший брат Піо; втім, користі від братів було не так вже й багато – мистецтво явно цікавило їх куди більше проблем булочної. У 1896-му Бароха ознайомився з науковою працею про секрети травлення і гравіювання; після смерті тітоньки брати продали пекарню і Рікардо влаштувався працювати в місцевих архівах. Рікардо завжди більше вабили музеї; бюрократичні будні архівів його неабияк обтяжували. В кінцевому підсумку він кинув роботу і почав вести богемний спосіб життя.

Бароха входив до складу ‘Generation of ’98’ – групи письменників, художників, музикантів і філософів, глибоко розчарованих у поточному стані своєї країни. Дійсно, Іспанія в той час поступово втрачала свій колишній статус великої імперії; погіршувалися справи на моральних, політичних і духовних фронтах. Заробити на життя мистецтвом і літературою у ті часи було нелегко; одного разу Рікардо – разом зі своїм другом Рамоном дель Валье-Инкланом (Ramón del Valle-Inclán) – навіть організував невелику експедицію в занедбані ртутні шахти, сподіваючись відшукати там якісь скарби. Цей похід не закінчився нічим цікавим – більш того, по дорозі один Бароха примудрився ненавмисно прострелити собі руку і ногу.

31-го березня 1901-го Рікардо Бароха – разом з Пабло Пікассо (Pablo Picasso) і Франціско де Асис-Сольером (Francisco de Asís Soler) – почав випускати журнал ‘Arte Joven’. У 1903-му Бароха разом з братом відправився в Марокко (Morocco) – там Рікардо иПио працювали військовими кореспондентами журналу ‘El Globo’. Ще в 1900-му Рікардо вперше спробував витравити гравюру; його твори кілька разів ставали експонатами Національної Виставки Образотворчих Мистецтв (National Exhibtition of Fine Arts).

У 1910-му Бароха заснував Товариство Іспанських Граверів (Society of Spanish Engravers). Паралельно з малюванням і гравіюванням, Рікардо активно пробував себе і в якості письменника.

У 1919-му 48-річний Бароха одружився на своїй вірній подрузі Кармен Монне (Carmen Monné).

Громадянська війна в Іспанії сильно змінила життя Рікардо – при бомбардуванні був знищені його будинок і повна колекція його літературних творінь. Надалі Бароха навіть намалює кілька полотен на військову тему. Вже після війни художник зміг знову продовжити творити у старому режимі.

Помер художник 19-го грудня 1953-го від раку мови; викликала рак його згубну пристрасть до трубки.