Олександр Шилов

Фотографія Олександр Шилов (photo Alexander Shilov)

Alexander Shilov

  • День народження: 06.10.1943 року
  • Вік: 73 року
  • Місце народження: Москва, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Велика Росія споконвіку народжував таланти, якими по праву пишається все людство. Вони увійшли в історію світової культури. Їх імена — безсмертні. Серед наших сучасників, які творять сьогодні російську культуру, безумовно виділяється Олександр Шилов. Він — один з видатних художників минає століття, жива легенда, гордість і слава Росії.

Народився 6 жовтня 1943 року в Москві.

Велика Росія споконвіку народжував таланти, якими по праву пишається все людство. Вони увійшли в історію світової культури. Їх імена — безсмертні. Серед наших сучасників, які творять сьогодні російську культуру, безумовно виділяється Олександр Шилов. Він — один з видатних художників минає століття, жива легенда, гордість і слава Росії.

У 1957-1962 роках А. М. Шилов навчався в ізостудії Будинку піонерів Тимирязевского району Москви, потім у Московському художньому інституті імені в. І. Сурікова (1968-1973). Брав участь у виставках молодих художників. У 1976 році став членом Спілки художників СРСР. Він провів численні персональні виставки в кращих залах не тільки Росії, але і за її межами. Його картини з великим успіхом експонувалися у Франції (Галерея на бульварі Распай, Париж, 1981), Західної Німеччини (Виллибодсен, Вісбаден, 1983), Португалії (Лісабон, Порту, 1984), Канаді (Ванкувер, Торонто, 1987), Японії (Токіо, Кіото, 1988), Кувейті (1990), Об’єднаних Арабських Еміратах (1990), інших країнах.

Олександр Шилов вибрав найскладніше в мистецтві напрямок — реалізм і на все життя залишився вірним обраному шляху. Вбираючи всі найвищі досягнення світового художнього мистецтва, продовжуючи традиції російської реалістичної живопису XVIII-XIX століть, він цілеспрямовано, натхненно йшов своєю дорогою, збагачуючи, удосконалюючи власну художню мову. Він уникнув впливу руйнівних тенденцій в художній культурі ХХ століття, не втратив чудових властивостей свого таланту і самого дорогого інструменту художника — серця.

Серед великої кількості його робіт — пейзажі, натюрморти, жанрові картини, графіка. Але основний жанр творчості А. М. Шилова — портрет. Саме людина, її індивідуальність, унікальність є осередком творчості живописця. Герої його творів — люди різного соціального стану, віку, зовнішності, інтелекту, характеру. Це політики і служителі церкви, видатні діячі науки і культури, лікарі та герої війни, робітники, сільські трудівники, люди похилого віку і молоді, бізнесмени і бомжі. Серед них — портрети льотчиків-космонавтів П. І. Климука (1976), в. І. Севастьянова (1976), В. А. Шаталова (1978), «Син Батьківщини» (Ю. А. Гагарін, 1980), «Академік Н.Н. Семенов» (1982), «В день Перемоги. Кулеметник П. П. Шорін» (1987), «Митрополит Філарет» (1987), «Митрополит Мефодій» (1990), «Архієпископ Пімен» (1990), «Ігумен Зіновій» (1991), «Кінорежисер С. Бондарчук» (1994), «Драматург Ст. Розов» (1997), «Народний артист СССРЕвгений Матвєєв» (1997), «Портрет А.с Якулова» (1997), «Портрет Тамари Козирєвой» (1997), «Портрет єпископа Василя (Родзянко)» (1998), «Письменник Аркадій Вайнер» (1999), «Портрет матері», «Р. Х. Попов» (1999), «Після балу» (Наталія Богданова)» (2000).

Як художник-портретист Олександр Шилов — своєрідний посередник між людиною і часом. Він чуйно вловлює психологічне життя образу і створює не просто мальовниче полотно, а, проникаючи в тайники душі, розкриває долю людини, запам’ятовує мить, в якому живе наш реальний сучасник. Людина цікавить А. Шилова у всіх проявах індивідуального буття: його герої перебувають у радості і смутку, у спокійному роздуми і в тривозі очікування. На його полотнах багато дитячих і жіночих образів: чистих, чарівних, проникливих, прекрасних. Повагою і симпатією пройняті портрети літніх людей, які прожили довге важке життя, але зберегли любов і доброту до оточуючих: «Моя бабуся» (1977), «Господар землі» (1979), «Зацвіла багно» (1980), «В день народження Аріші» (1981), «Удвох» (1981), «Холоднішає» (1983), «Дід Гаврило» (1984), «Солдатські матері» (1985), «Портрет матері» (1988), «Матінка Макарія» (1989), «Бомж» (1993), «Кинутий» (1998). Особлива м’якість, задушевність образів робить роботи А. Шилова глибоко національними.

Все в картинах А. Шилова несе в собі глибокий сенс. У них немає нічого випадкового, заради зовнішнього ефекту. Вираз обличчя людини, його поза, жест, одяг, предмети інтер’єру в картині, її колорит служать створенню образу, характеристиці героя, передачі його внутрішнього стану.

Ніякі високі слова не здатні передати того великого майстерності, якого досяг Олександр Шилов. Художник просто творить чудеса. Своїм чарівним пензлем він змушує очі говорити, перетворює фарби в шовк, оксамит, хутро, дерево, золото, перли… Його портрети живуть.

Крім робіт маслом в колекції художника представлено живопис, виконана ним в техніці пастелі. Це старовинна техніка, в якій художник пише спеціальними кольоровими крейдами, розтираючи їх пальцями. Досконало оволодівши цією складною технікою, Олександр Шилов став неперевершеним майстром пастелі. Ніхто з часів Ж. Е. Ліотара не досягав такого віртуозної майстерності.

Захоплює, чарує, нікого не може залишити байдужим портрет Марійки Шилової (1983), виконаний у цій техніці. Яка ж Машенька красива! Які у Машеньки довге волосся! Яке у Машеньки ошатне, розкішне плаття! Маля вже усвідомлює свою привабливість. Гордість, радість і щастя опромінюють її розумне, миле, ніжне личко. Постава Марійки, положення голівки, рук — все повно природної грації і благородства. По-дитячому пухкі ручки лагідно, дбайливо обіймають улюбленого ведмедика. Дівчинка одушевляє його, не розлучається з ним ні на секунду — жаліслива, добра, чиста душа цієї дитини.

Дитяче щастя Марійки збіглося зі щастям самого художника. Не можна не відчути, що картина створювалась в єдиному пориві любові і щасливого натхнення. Все в ній зображено так любовно, виписано з таким великим і вражаючим мистецтвом: миле личко (блиск очей, ніжна, оксамитова шкіра, шовковистість волосся), шикарне плаття (переливи атласу, розкіш мережив і стрічок), ведмедик волохатий. За ретельності і правдоподібності тільки талант і любов А. Шилова могли це зробити.

Зображення на полотнах А. Шилова «дихає» такою достовірністю, що глядачі перед картинами плачуть і сміються, сумують і радіють, захоплюються і жахаються. Такі портрети — плід не одного майстерності, але серця, розуму, душі митця. Так може писати лише людина з ніжної, вразливої, нервової душею, своїм серцем відчуває біль, страждання, радість кожного героя; людина мудра, глибоко пізнав життя, знає ціну всьому: і кохання, і щастя, і горя. Так може писати лише патріот, всією душею любить свій народ, своє місто, свою країну.

Росія для Олександра Шилова прекрасна і кохана. Пейзажний живопис майстра — трепетне визнання Батьківщині в любові. Його надихає образ скромної, сумною, задушевної среднерусской природи: «Відлига» (1986), «Лютий. Передєлкіно» (1987), «Жовтень. Ніколіна гора» (1996). У самому буденному він уміє побачити красу. Художнику цікаві різні стани природи, породжують у душі різноманітні емоції. Засобами пейзажу він висловлює найтоншу гаму почуттів: радість, тривогу, смуток, самотність, безвихідь, сум’яття, просветленность, надію.

В натюрмортах художник зображує предмети, невіддільні від нашого життя, що прикрашають її: книги, кімнатні і польові квіти, витончений посуд. Серед найбільш відомих такі роботи, як «Дари Сходу» (1980), «Фіалки» (1974), «братки» (1982) та інші. І все ж саме портрет займає центральне місце у творчості художника.

У 1996 році Олександр Максович Шилов передав у дар Вітчизни колекцію з 355 живописних і графічних творів. Цей благородний вчинок був гідно оцінений громадськістю, керівництвом країни та її столиці. Постановами Державної думи РФ від 13 березня 1996 року і Уряду Москви від 14 січня 1997 року була заснована Московська державна картинна галерея Народного художника СРСР А. Шилова.

Для розміщення колекції був виділений особняк в історичному центрі Москви поряд з Кремлем, побудований на початку XIX століття за проектом відомого російського архітектора Е. Д. Тюріна. Урочисте відкриття галереї відбулося 31 травня 1997 року. Створена у відповідності з найвищими духовними потребами глядача, з повагою і любов’ю до нього, вона з перших днів життя стала надзвичайно популярною і надзвичайно відвідуваною. За 4 роки існування її відвідало понад півмільйона людей.

Музейна колекція А. Шилова постійно поповнюється новими роботами художника, що підтверджує дану ним обіцянку: кожну нову написану роботу приносити в дар рідному місту. 31 травня 2001 року Московська державна картинна галерея Народного художника СРСР А. Шилова відзначила четверту річницю з дня відкриття. До цього дня була приурочена презентація дару нових творів А. Шилова Москві. Три нових портрети — «Професор Е. Б. Мазо», «Люба», «Оля», створені в 2001 році, поповнили постійну експозицію Галереї, збори якої налічує сьогодні 695 картин.

Передаючи в дар свої кращі нові роботи, А. Шилов тим самим продовжує кращі духовні традиції російської інтелігенції, традиції меценатства і служіння Батьківщині.

Творчість Олександра Шилова отримало заслужене визнання: у 1977 році він став лауреатом премії Ленінського комсомолу, в 1981 році — Народним художником УРСР, в 1985 році — Народним художником СРСР. У 1992 році Міжнародний планетарний центр в Нью-Йорку присвоїв одній з планет ім’я «Шилов». У 1997 році художник обирається членом-кореспондентом Російської академії мистецтв, академіком Академії соціальних наук, а в 2001 році його обирають дійсним членом Російської академії мистецтв. З 1999 року він є членом Ради при Президенті РФ з культури і мистецтва.

6 вересня 1997 року за заслуги перед державою і за великий особистий внесок у розвиток образотворчого мистецтва А. М. Шилов нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня. Але його найдорожча, безцінна нагорода — любов глядача.

Творчості А. М. Шилова присвячені кінофільми «Достукатися до сердець людей» (1984), «Мистецтво А. Шилова» (1990), «Олександр Шилов — народний художник» (1999), а також альбоми його живопису і графіки.

А. М. Шилов любить класичну музику. Його улюблені російські художники — О. А. Кіпренський, Д. Р. Левицький, К. П. Брюллов, А. А. Іванов, В. Р. Перов, І. в. Левітан, Ф. А. Васильєв.

Живе і працює в Москві.