Марія Якунчикова

Фотографія Марія Якунчикова (photo Mariya Yakunchikova)

Mariya Yakunchikova

  • День народження: 19.01.1870 року
  • Вік: 32 роки
  • Місце народження: Вісбаден, Німеччина
  • Дата смерті: 27.12.1902 року

Біографія

Марія Василівна взяла активну участь у пристрої Кустарного відділу російського павільйону на Всесвітній виставці 1900 р. в Парижі. На цій виставці експонувалося величезне панно Якунчиковой «Дівчинка і лісовик» (3х3,6 м), виконане в техніці вишивки та аплікації. Воно було удостоєно срібної медалі виставки. Ці останні роботи були виконані в майстернях Абрамцева, де художниця сама керувала їх виготовленням.

Народилася 19 січня 1870 р. в німецькому місті Вісбадені, де на той час перебували на відпочинку її батьки. Батько — Василь Іванович Якунчиков, відомий у той час підприємець і меценат, комерції радник, виборний московського купецтва і Московського біржового суспільства. Мати — Зінаїда Миколаївна — уроджена Мамонтова.

Вже в дитинстві захопилася малюванням, для її навчання батьком був запрошений художник Н. А. Мартинов. У 1882 році її сестра Наталя вийшла заміж за художника Ст. Д. Полєнова. В цей час зав’язалася міцна дружба Марії з сестрою Полєнова — Оленою Дмитрівною. У 1885 році Якунчикова стала вольнослушательницей Московського училища живопису, скульптури і зодчества.

У 1888 році лікарі виявили у Якунчиковой туберкульоз і порекомендували змінити клімат. Марія їде в Європу — через Відень до Італії, а роком пізніше у Франції. У наступні роки вона живе в Парижі, приїжджаючи на літо в Росію. Восени 1889 Якунчикова надійшла в паризьку Академію Р. Жулиана, де навчалася протягом чотирьох років. У Росії Марія Василівна працює в маєтках батька, у Мамонтових в Абрамцеві і поблизу Звенигорода. В Абрамцеві Якунчикова брала участь у роботі керамічної майстерні, а її панно «Мовчання» перебувало на в’їзних воротах заводу «Абрамцево» в Бутирках.

З 1894 Якунчикова залишила академію, зняла майстерню і почала працювати самостійно, виставляючи свої твори у паризькому Салоні. У 1895 р. починається особливий період в її творчості. Марія Василівна багато і плідно працює, особливо захоплюючись декоративно-прикладним мистецтвом: дерев’яною іграшкою, вишивкою, гобеленом, аплікацією. Особливо активно Марія Василівна працювала в техніці випалювання по дереву. Вона виконувала декоративні панно в особливій техніці, що поєднує випалювання по дереву і масляну живопис. Як і її найближча подруга Е. Д. Полєнова, Якунчикова захоплювалася народним мистецтвом, збирала його зразки. Народні, «неорусские» мотиви звучать у її панно «Містечко» (1896).

У 1896 році М. Якунчикова вийшла заміж за студента медичного факультету в Сорбонні Леона Вебер-Баулера — російського за паспортом, більшу частину свого життя провів за межами Росії і пізніше отримав французьке громадянство. У 1898 році у них народився син Степан.

1897-1898 роки — кульмінація творчого розвитку Якунчиковой, час створення таких шедеврів, як «З вікна старого будинку. Введенское», «Чохли», «Церква в старій садибі. Черемушки поблизу Москви». Її ім’я називали в числі імен кращих російських художників тих років. Крім живопису, вона пробувала свої сили в майолике і графіку. Кольорові офорти художниці, близькі до стилю модерн, були відзначені англійським журналом «The Studio», вплинули на творчість А. П. Остроумової-Лебедєвої. Члени об’єднання «Світ мистецтва» запросили Якунчикову брати участь у виставках та у видаваному ними журналі. Майже півроку прикрашала випуски журналу за 1899 р. створена Якунчиковой обкладинка.

Марія Василівна взяла активну участь у пристрої Кустарного відділу російського павільйону на Всесвітній виставці 1900 р. в Парижі. На цій виставці експонувалося величезне панно Якунчиковой «Дівчинка і лісовик» (3х3,6 м), виконане в техніці вишивки та аплікації. Воно було удостоєно срібної медалі виставки. Ці останні роботи були виконані в майстернях Абрамцева, де художниця сама керувала їх виготовленням.

У 1900 році у дворічного сина Якунчиковой виявляють туберкульоз. Сина вдалося врятувати, але здоров’я художниці не витримало напруги сил у боротьбі за його життя, і у неї знову відкрився діагностований ще в кінці 80-х років туберкульозний процес. Народження у квітні 1901 року другого сина остаточно підірвало її здоров’я. Чоловік перевіз сім’ю спочатку в Шамоні, а потім до Швейцарії, де в Шен-Буржери був куплений будинок.

27 грудня 1902 року Марія Василівна Якунчикова померла від загострення туберкульозу. У петербурзькому журналі «Світ мистецтва» у 12-му номері за 1902 рік опубліковано некролог, написаний С. Дягілєвим, головним редактором журналу.

Доробок художниці розділено між Росією і Швейцарією. У Росії картини Якунчиковой зберігаються в Третьяковській галереї, Російському музеї, Музеї-садибі Ст. Д. Полєнова. Значна частина її творів знаходиться у приватних колекціях спадкоємців сім’ї Вебер в Швейцарії, в будинку художниці.