Халіль Джебран

Фотографія Халіль Джебран (photo Khalil Gibran)

Khalil Gibran

  • День народження: 06.01.1883 року
  • Вік: 48 років
  • Місце народження: Бишарри, США
  • Дата смерті: 10.04.1931 року
  • Громадянство: США
  • Оригінальне ім’я: Джебран Халіль Джебран
  • Original name: Gubran Khalil Gubran

Біографія

Вступивши в бейрутський інститут, юнак почав випускати студентський журнал і незабаром заслужив репутацію одного з кращих поетів коледжу.

Джебран народився в містечку Бишарри (Bsharri), у північній частині сучасного Лівану (Lebanon). Мати Халіля, Каміла (Kamila), народила Джебрана в 30 років, від третього чоловіка. Сім’я Джебранов була досить бідною, так що на формальну освіту хлопчикові розраховувати не доводилося; священики, втім, працювали в цих місцях на совість, так що Джебран добре знав Біблію і володів арабською та сирійською мовами. Батько Халіля деякий час працював у місцевій аптеці; на жаль, пристрасть до азартних ігор призвела до появи у Джебрана-старшого неабияких боргів; через деякий час йому довелося найнятися на роботу до османському чиновнику.

У 1891-му з-за постійних скарг від населення чиновник був знятий; зацікавили дізнавачів і його помічники. Врешті батько Джебрана був заарештований за звинуваченням у розкраданні; влада конфіскувала те небагато, що ще залишалося в його сім’ї.

Залишившись без будинку, Каміла Джебран вирішила перебратися до брата в США.

В 1894-му її чоловік вийшов на волю, проте відмовлятися від задуманого Каміла не захотіла.

В Америку – якщо точніше, до Бостона (Boston) – родина Халіля перебралася 25-го червня 1895-го. У Бостоні в той час функциониро

вало майже найбільше сирійсько-ліванський співтовариство країни. Каміла знайшла собі роботу, а Халіль нарешті пішов у школу – у спеціальні класи для емігрантів.

Чимало часу хлопчик проводив у працювала неподалік школі мистецтв – саме там він познайомився з творчістю видатного художника, фотографа і видавця Фреда Холланда Дея (Fred Holland Day). Саме Дей підтримав Джебрана в його творчих пошуках; частина картин Халіля у 1898-му прикрасила собою книжкові обкладинки.

Родичі Джебрана в цілому нічого не мали проти його творчих поривів, однак їх явна про-західна спрямованість їх кілька дратувала – саме тому в 15 років хлопчика відправили до Лівану, щоб він зміг як слід перейнятися рідною культурою.

Вступивши в бейрутський інститут, юнак почав випускати студентський журнал і незабаром заслужив репутацію одного з кращих поетів коледжу. В Бостон Халіль повернувся в 1902-м.

Радість від повернення була сильно затьмарена подальшими подіями – всього через два тижні Джебран поховав яка померла від туберкульозу сестру Султану (Sultana). Рік потому той же туберкульоз забрав життя брата Халіля, Пітера (Peter); померла від раку мати юнака.

Першу власну виставку Джебран організував в 1904-му, в студії Дея. Саме на цій виставці Халіль познайомився з шкільної директрисою Мері Елізабет Хаскелл (Mary Elizabeth Haskell); їх дружба – досить близька, судячи за деякими епізодами їх приватної переписки – тривала до кінця життя Халіля. Хаскелл сильно вплинула не тільки на життя Джебрана, але і на його творчість.

Писати Халіль початку арабською; втім, більшість його робіт, що вийшли після 1918-го, були опубліковані англійською. Важливою темою у творчості Джебрана завжди була християнська віра – і особливо питання духовної любові. Найбільш відомий його твір, збірка поетичних есе «Пророк» (‘Prophet’), вийшло в світ у 1923-му; донині ця праця передруковується з завидною регулярністю. В цілому книга була переведена на 40 різних мов і досі є однією з найуспішніших (в усякому разі, на території США) книг XX-го століття.

Багато також пам’ятають рядок з його книги ‘Пісок і піна’ (‘Sanf and Foam’) – ‘Половина з того, що я кажу, – нісенітниця, але я кажу це потім, щоб інша половина дійшла до тебе’ (‘Half of what I say ismeaningless, but I say it so that the other half may reach you’); цей афоризм в злегка зміненому вигляді увійшов в одну з пісень групи «Beatles’.

Одним лише мистецтвом Джебран аж ніяк не обмежувався – важливе місце в його житті займали питання політичного устрою світу. Халіль закликав до визнання арабської національною мовою Сирії – аж до викладання в школах, починаючи з молодших класів. Незважаючи на прагнення до збереження миру на території ‘юних націй’ – начебто його рідного Лівану – Джибран був абсолютно впевнений, що османський режим в кінцевому підсумку буде скинутий. Під час Першої світової Сирія дійсно була звільнена; радість свою Халіль висловив у скетчі, який потрапив на обкладинку спеціального ‘переможного’ видання ‘al-Sa’ih’.

Помер Джебран в Нью-Йорку, 10-го квітня 1931-го; на момент смерті йому було 48 років. Причиною смерті став цироз печінки, посилений все тим же туберкульозом. Перед смертю Халіль встиг побажати, щоб тіло його поховали в Лівані; виконано це бажання було в 1932-му – Марі Haskell і Маріана (Mariana), сестра покійного, викупили один з ліванських монастирів, перетворивши його в Музей Джебрана (Gibran Museum).