Генрі Даргер

Фотографія Генрі Даргер (photo Henry Darger)

Henry Darger

  • День народження: 12.04.1892 року
  • Вік: 81 рік
  • Місце народження: Чикаго, Іллінойс, США
  • Дата смерті: 13.04.1973 року
  • Громадянство: США
  • Original name: Joseph Henry Darger Jr.

Біографія

Американський письменник і художник. Найбільше відомий виявленої вже після його смерті 15,145-сторінковим працею ‘The Story of the Vivian Girls, in What is known as the Realms of the Unreal, of the Glandeco-Angelinian Storm War, Caused by the Child Slave Rebellion’.

Народився Даргер в Чикаго, Іллінойс (Chicago, Illinois), в сім’ї Троянди Фуллмэн (Rosa Fullman) і Генрі Джозефа Даргера-старшого (Joseph Henry Darger, Sr); точно дата його народження невідома, хоча найчастіше в якості такої називають 12-е квітня 1892-го.

В 4 роки Генрі позбувся матері – та померла під час пологів; з’явилася на світ дівчинку віддали на усиновлення, і Генрі так і не довелося надалі з нею зустрітися. Біограф Даргера, фахівець з історії мистецтва та психології Джон Макгрегор (John M. MacGregor), стверджує, що ще до Генрі у Троянди Фуллмэн було двоє дітей; втім, нічого більше про цих дітей Макгрегор не повідомляє. Вихованням хлопчика після смерті Троянди зайнявся батько; справлявся зі своїми обов’язками він порівняно пристойно. На жаль, вже в 1900-му Даргера-старшого – бідного скаліченого – довелося відправити в спеціальний притулок, при католицької місії; сина в той же час послали в католицьку школу для хлопчиків. У 1905-му Даргер-старший помер; в цьому ж році Даргер-молодший був переведений у спеціальний заклад для розумово відсталих дітей в Лінкольні, штат Іллінойс (Lincoln, Illinois). Якщо вірити згаданого раніше біографу, в лікарню хлопчика відправили як ‘самоистязателя’; не варто, втім, думати, що Даргер страждав від суїцидальних нахилів – у той час під подібним евфемізмом часто ховалося банальна пристрасть до мастурбації.

У звичайне суспільство Даргер влитися не міг ніяк – в першу чергу з-за свого унікального дару бачити людей наскрізь. Не в міру розумного і проникливого хлопчика однаково сильно не любили як однолітки, так і педагоги. У психіатричній лікарні хлопчику доводилося також нелегко; дещо з перенесеного там пізніше проявилося в його книзі. Саме в лікарні хлопчик дізнався про смерть батька.

Генрі неодноразово намагався втекти з лікарні і в кінцевому підсумку все ж досяг успіху; на свободу хлопчик вийшов в 1908-м. Пізніше сам Даргер розповідав, що незабаром після втечі він став свідком буйства моторошного торнадо, що пройшов по центральному Іллінойсом.

Повернувшись в Чикаго (Chicago) 16-річний Генрі зумів знайти (з допомогою хрещеної матері) роботу в місцевому госпіталі; працювати там він продовжував аж до самого свого відходу на пенсію в 1963-м. Жив Даргер за схемою настільки ж дивною, наскільки стабільною; так, звичка збирати сміття з вулиць поєднувалася в ньому з аккуратнейшим відвідуванням щоденних мес. Наряди Даргера були досить старими і пошарпаними; втім, Генрі ретельно чистив одяг і намагався в міру можливості її лагодити. Деяку різноманітність в життя Генрі Даргера внесла нетривала служба в армії під час Першої світової; в подальшому, втім, все повернулося на накатану колію.

В житті Даргер був одинаком; єдиний його товариш, Вільям Шлодер (William Shloder), був настільки ж замкненим у собі і дивним. Шлодера і Даргера об’єднувало ще й досить важке дитинство; разом вони навіть подумували заснувати товариство захисту дітей, яке займалося б пошуком люблячих сімей для дітей-сиріт. У середині 30-х Шлодер виїхав з Чикаго, проте Даргер продовжував підтримувати з ним зв’язок і далі – вони спілкувалися до самої смерті Шлодера в 1959-м.

У 1930-му Даргер влаштувався в кімнаті на другому поверсі будинку номер 851 по Вест-Вебстер-Авеню (851 W. Webster Avenue); саме в цій кімнаті Генрі і створив більшу частину свого ‘магнум опус’. Паралельно з роботою над ‘The Story of the Vivian Girls’, Даргер вів особистий і погодний щоденники.

Книга зайняла 15,145 сторінок, які склали 15 товстих томів; писав Даргер неймовірно компактно. Три томи Генрі витратив на одні лише ілюстрації до свого творіння; ілюстрацій цих він намалював (з допомогою олівців, акварелі і газетних вирізок) кілька сотень. Оповідала книжка про семеро юних принцес, відважно бореться зі злісними работорговцами. Дійство відбувалося на іншій планеті – для якої Земля, до речі, була лише супутником.

Вважається, що працювати над книжкою Генрі Даргер почав незабаром після того, як хтось обікрав його робочий шафка; крім іншого, з шафки пропала газетна стаття, в якій розповідалося про таємниче зникнення і вбивство 5-річної Елсі Парубек (Elsie Paroubek). Деякі начерки Генрі робив і раніше, однак після пограбування роман просто захопив його. У книзі Даргера досить докладно описувалися жорстокі тортури дітей; на ілюстраціях дівчинки-героїні нерідко зображувалися оголеними, причому найчастіше з чоловічими статевими органами. При всьому при цьому сексу як такого у романі описано не було жодного разу. Деякі психологи схильні вважати, що при певних обставинах Генрі Даргер міг би стати досить небезпечним маніяком-педофілом – і лише за щасливим збігом обставин його внутрішні позиви трансформувалися в бажання творити; втім, довести подібна заява зараз вже не представляється можливим. На даний момент важко навіть сказати, чи були у Даргера проблеми з психікою; при всій своїй ексцентричності здебільшого він вів себе цілком адекватно і передбачувано. Цілком можливо, що Генрі страждав від якоїсь форми аутизму або синдрому Аспергера; це, втім, також залишається лише недоведеною теорією.

Помер Генрі Даргер 13 квітня 1973-го; на момент смерті йому був 81 рік. Поховали Генрі Даргера на кладовищі в Дес-Плейнс, Іллінойс (Des Plaines, Illinois).