Єлизавета Кучерявих

Фотографія Єлизавета Кучерявих (photo Elizaveta Kucheryavuh)

Elizaveta Kucheryavuh

  • День народження: 12.01.1933 року
  • Вік: 84 роки
  • Громадянство: Росія

Біографія

Єлизавета вчилася в школі, допомагала дорослим на полях, вчилася виживати у складних умовах війни і бути терплячою. Зі спогадів тих років – ікони, що змушували румуни розвішувати у будинках, добре ставлення румунів до сільських і таємне, вороже – до німців.

Єлизавета Кучерявих народилася в 1933 році. Війну вона зустріла в рідному селі Василівка. Територія села і її земель була тоді поділена між загарбниками – одна її частина контролювалася німцями, інша – румунами. На румунській стороні і Єлизаветі довелося пережити складні воєнні роки. Незважаючи на те, що всі жителі були залучені до примусової праці, особливих звірств Єлизавета в ті роки не бачила – тим, хто трудився, не доводилося терпіти ніяких знущань. Гірше доводилося спіймали на крадіжці – злодіїв били батогами. Вирощений жителями хліб німці вивозили в Німеччину, залишився на прожиття не вистачало. Втім, тих знущань, що випали на долю військовополонених танкістів (в окупаційну зону німців випадково потрапив заблукав радянський танк), мирному населенню виносити не довелося – румуни, які представляли на той момент влада в селі, були досить миролюбні. Були в тих краях і партизани, які час від часу навідувалися в село за продуктами. Як могли, партизани втручалися в дії німців, провокували бої, зривали роботи і створювали перешкоди у разі вивезення в Німеччину врожаю.

Староста, вимушений виконувати цю функцію в окупованій селі, був повністю солідарний з мешканцями, а тому і до нього ставилися з належною повагою – адже ніхто не хотів погоджуватися на цю посаду. Згодом, коли село звільнили, жителі гаряче заступилися за колишнього старосту – ніяких непривабливих дій проти населення за ним не було. Військові прислухалися до думки селян, і староста не поніс ніякого покарання.

Основні керівні функції на місці виконували румуни, які були до населення цілком лояльні. Євреїв, розстріляних і похованих в рові за селом, знищили німці. Що залишилися в живих євреї також ходили між селами, виконуючи за продовольство різного роду роботу.

Єлизавета вчилася в школі, допомагала дорослим на полях, вчилася виживати у складних умовах війни і бути терплячою. Зі спогадів тих років – ікони, що змушували румуни розвішувати у будинках, добре ставлення румунів до сільських і таємне, вороже – до німців.

Сьогодні Єлизавета Кучерявих не відчуває до німців якихось особливих почуттів, розуміючи, що війна давно закінчена. Втім, почуття людей, родичі яких загинули на цій війні, їй цілком зрозумілі.