Іван Кіур

Фотографія Іван Кіур (photo Ivan Kiuru)

Ivan Kiuru

  • День народження: 02.09.1912 року
  • Вік: 104 роки
  • Місце народження: с. Бурново, Ленінградська область, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Служив Іван Єгорович в Петрозаводську, в єгерському дивізіоні, навчався на молодшого командира артилерії. Правда, вчитися йому довелося недовго. У 35-му році єгерський батальйон змінила в Карелії 18-а дивізія, а весь старий командирський склад заарештували. Іван же демобілізувався і пішов працювати слюсарем на завод. Але і тут з-за своєї національності довго не затримався. Наближалася фінська війна, і всі поляки, фіни, литовці, а також почие ‘іноземці’ були з заводу звільнені.

Іван Єгорович Кіур за національністю – ингерманландец. Він народився 2 вересня 1912 року в селі Бурново (Ленінградська область). Правда, довго в рідному селі Івана жити не довелося. Владою, у той час ще царем, було прийнято рішення про влаштування на цьому місці полігону для випробування артилерійської зброї (полігон знаходиться на цьому місці і сьогодні), і всім жителям довелося переїхати. Правда, за цей переїзд всім була виплачена грошова компенсація. Батько Івана купив на ці гроші будинок в селі Койву-кюля, куди і переїхав жити зі своєю сім’єю. Івану на той час було всього три місяці.

Він пам’ятає, як грянула Жовтнева революція. Самі бойові дії до його села недошли, але перші ознаки майбутніх змін були в наявності. Представники різних, так часто менявшихся в роки громадянської війни, влади приходили в село і оббирали місцевих жителів. Спершу забрали коней, потім стали забирати їжу та іншу худобу. До 1929 році в сім’ї з господарства тільки й залишилося, що корова та невеликий клаптик землі. А потім почалася колективізація, батькам Івана довелося вступити в колгосп і розлучитися навіть з цим таким нехитрим майном. Сам Іван в колгосп робити не став, а пішов замість цього на курси дорожніх десятників. Так до самої армії — до 1934 року — Іван і пропрацював за фахом, будував в Ленінградській області дороги.

СлужилИван Єгорович в Петрозаводську, в єгерському дивізіоні, навчався на молодшого командира артилерії. Правда, вчитися йому довелося недовго. У 35-му році єгерський батальйон змінила в Карелії 18-а дивізія, а весь старий командирський склад заарештували. Іван же демобілізувався і пішов працювати слюсарем на завод. Але і тут з-за своєї національності довго не затримався. Наближалася фінська війна, і всі поляки, фіни, литовці, а також почие ‘іноземці’ були з заводу звільнені. Іван Єгорович виїхав до батьків у село. Село була дуже глуха і віддалена – це і врятувало його від арешту, але не від мобілізації

У 1939 році Іван Єгорович Кіур відправили воювати на фінську війну. Правда, взяли його туди водієм, і бойових дій він толком не бачив – тільки начальство возив. Після демобілізації в 40-му році Іван повернувся додому і вступив в пожежну команду. І тут, нарешті, йому з вибором професії пощастило, тому що саме завдяки їй у 41 році він не був відправлений на фронт. Втім, професія вберегла Івана Єгоровича від фронту, але не від висілки. У 1942 році, незважаючи на оточення і військові дії, все ‘іноземне’ населення було з Ленінградської області вивезено на поселення в Сибір. І знову Івану Єгоровичу, як у далекому дитинстві, довелося обживатися на новому місці – вчитися ловити рибу, вичиняти шкіри, освоювати незнайомі місця і налагоджувати побут.