Фроим Соколовський

Фотографія Фроим Соколовський (photo Froim Sokolovskiy)

Froim Sokolovskiy

  • День народження: 04.01.1925 року
  • Вік: 92 року
  • Місце народження: Богуслав, Київська, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

Війна застала Фроима після закінчення 7-го класу. Незабаром (у 1942-му) була евакуація в Актюбінську область, Казахстан. Там Фроим почав працювати токарем, хоча в той час він уже мріяв про авіацію. Так, Соколовський прибув у військкомат Актюбінська в листопаді 42-го і попросив направити його в льотне училище.

Фроим Шнеерович Соколовський народився в 1925 році в місті Богуслав Київської області. З 1933-го родина жила в місті Біла Церква. Війна застала Фроима після закінчення 7-го класу. Незабаром (у 1942-му) була евакуація в Актюбінську область, Казахстан. Там Фроим почав працювати токарем, хоча в той час він уже мріяв про авіацію. Так, Соколовський прибув у військкомат Актюбінська в листопаді 42-го і попросив направити його в льотне училище. Отримавши відмову, він все-таки опинився серед курсантів Одеського піхотного училища, розташованого тоді в Уральську. У березні 1943 року молодший сержант Соколовський, який пройшов прискорений курс підготовки, вже чекав відправки на фронт. Однак, замість фронту він і його товариші були спрямовані на службу в ВДВ у місто Кержач, на місце формування повітряно–десантної бригади. Пройшовши навчання, в лютому 1944-го частина Соколовського була опеределена на Україну, десантники зайняли оборону на зовнішньому обводі Корсунь–Шевченківського оточення. Новоприбувших зустріли запеклі бої, безліч щоденних лобових німецьких атак і важка піхотна, а зовсім не десантна служба. Соколовський отримав поранення в плече на третій день, однак з госпіталю він втік – хотів залишитися зі своїми товаришами. Важкі бої тривали, бригада втратила до 70% особового складу і підлягала розформуванню. Тоді Фроим Соколовський отримав свою першу медаль «За Відвагу’.

Скоро з уцілілих десантних бригад була сформована 9-а Гвардійська Повітряно–Десантна Армія під командуванням генерал–полковника Глаголєва. Батальйон, в якому служив Соколовський, став частиною прославленого 345-го гвардійського стрілецького полку 105-ой гвардійської СД 38-й СК. Слідом була перекидання в Польщі, потім – в Угорщину. За бої на Балатоні сержант Соколовський був представлений до звання Героя Радянського Союзу. Втім, за дивним обставинам замість ‘Героя’ нагородили його орденом Червоної Зірки.

У квітні 45-го Соколовський отримав поранення в голову; з госпіталю він звично втік, як тільки відійшов після операції.

Найважчі бої, які досі пам’ятні Фроиму Соколовському – в Угорщині. Від Балатону до самого Відня бої йшли без перепочинку. Відступ німців і радість близької перемоги надавала сил виснаженим війною солдатам і офіцерам.

Військова служба в десантних військах назавжди залишилася гордістю Фроима Шнееровича, пишається і вірить він і в сьогоднішніх молодих хлопців у ВДВ, вважаючи їх гідною зміною десантникам суворої військової пори.