Фред Лейхтер

Фотографія Фред Лейхтер (photo Fred A. Leuchter)

Fred A. Leuchter

  • День народження: 07.02.1943 року
  • Вік: 74 року
  • Громадянство: США
  • Оригінальне ім’я: Фредерік Лейхтер мл
  • Original name: Leuchter Jr.

Біографія

Американський експерт по стратам взагалі і газовим камерам зокрема, отріцатель Голокосту.

Вища освіта і диплом бакалавра мистецтв Фредерік Лейхтер отримав у 1964-му в Університеті бостона (Boston University); продовжив своє навчання він у Гарвардській Смитсонианской астрономічної обсерваторії (Harvard-Smithsonian Astronomical Observatory). Незважаючи на те, що сам себе Лейхтер інженером не вважає, що йому належить кілька патентів – на геодезичне обладнання та електронний секстант зокрема. Якщо вірити ‘New York Times’, якийсь час Лейхтер займався продажами військово-розвідувального обладнання; пізніше, однак, він переключився на постачання більш незвичайної продукції. Створена Фредеріком компанія ‘Fred Leuchter Associates’ працювала відразу в декількох штатах, допомагаючи владі встановлювати, покращувати і підтримувати в робочому стані пристрою для винесення смертних вироків. Спочатку Лейхтер спеціалізувався на електричних стільцях і працював у штаті Теннессі (tennessee включно

see); пізніше Фредерік істотно збільшив асортимент пропонованої продукції і зону, в якій вів торгівлю.

Свою роботу Фредерік Лейхтер називає гуманітарної; підприємець з великою повагою ставиться як до охорони обслуговуються в’язниць, так і до майбутніх жертв свого товару. В заслугу собі Лейхтер ставить і пропоновані ціни – якщо вірити Фредеріку, націнку він робить порівняно невелику.

У 1985-му Фредерік Лейхтер продав штату Нью-Джерсі (New Jersey) все необхідне для проведення смертельних ін’єкцій по 30000 доларів. 24 жовтня 1990-го ‘The New York Times’ вибухнули статтею, в якій Лейхтеру ставилося в провину кілька епізодів шахрайства, а пропоновані ним отрути для ін’єкцій називалися на рідкість негуманними – якщо вірити Едварду Бруннеру (Edward A. Brunner), чолі кафедри анестезіології медичного факультету Північно-Західного Університету (Northwestern University Medical School),жертви отрут Лейхтера не видають ні звуку не тому, що вмирають безболісно, але лише тому, що вводиться отрута паралізує їх повністю.

13 червня 1991-го те ж видання повідомило своїх читачів про те, що Лейхтеру за ведення інженерної діяльності без ліцензії дали два роки умовно.

У 1988-му Лейхтера найняв Ернст Цюндель (Ernst Zündel) – раніше засуджений в Канаді за заперечення Голокосту; Фредерік повинен був виступити на суді в якості експерта. Лейхтер відправився в Освенцим (Auschwitz) і Біркенау (Birkenau), де ретельно вивчив залишки концентраційних таборів – бараки, казарми і газові камери. Висновок Фредерік виніс досить несподіваний – використовуватися для масових страт обстежені їм газові камери не могли в принципі.

Вже після того, як на суд викликали аналізував зібрані Лейхтером зразки вченого, у справі спливли нові подробиці. Судячи з усього, наведені Фредеріком ре

результати аналізів особливо серйозно сприймати сенсу не було ні найменшого – зразки Лейхтер збирав досить неграмотно і неакуратно. Частина зроблених їм висновків базувалася на фактах або вельми сумнівних, або в принципі невірних. Так, в одній із частин свого звіту Лейхтер заявив, що для знищення вошей на одязі і тілах ув’язнених були потрібні менші концентрації отруйних газів, ніж для вбивства самих людей; насправді, комахи – в увазі порівняно простого пристрою й відносно повільного метаболізму – більш стійкі до таких отрут, ніж ссавці.

На даний момент «звіт Лейхтера’ вважається повністю спростовані, а додаткові дослідження, проведені в концентраційних таборах, спростовують його посилки практично повністю. Історія Фредеріка Лейхтера і його звіту лягла в основу документального фільму ‘Mr. Death: The Rise and Fall of Fred A. Leuchter, Jr.’.