Елізабет Смарт

Фотографія Елізабет Смарт (photo Elizabeth Smart)

Elizabeth Smart

  • День народження: 03.11.1987 року
  • Вік: 29 років
  • Місце народження: Солт-Лейк-Сіті, Юта, США
  • Громадянство: США

Біографія

Американська школярка, жертва викрадення.

Вечір 4 червня 2002-го жителі Солт-Лейк-Сіті, Юта (Salt Lake City, Utah) Едвард (Edward) і Лоїс Смарт (Lois Smart) провели на церемонії нагородження в школі своєї дочки Елізабет. Повернувшись додому, Смарт спокійно відійшли до сну; перед сном Едвард зайвий раз переконався, що всі вхідні двері надійно зачинені, однак включати сигналізацію не став. Смарт-старший боявся, що сигналізація може спрацювати, якщо комусь із його шістьох дітей захочеться прогулятися вночі. Едвард не міг і припустити, якихось проблем допомогла б йому уникнути включена сигналізація.

Непроханий гість – Браян Девід Мітчелл (Brian David Mitchell) – вдерся в будинок Смартів рано вранці, фактично, ще вночі. Чоловік вліз у кімнату, яку Елізабет Смарт ділила зі своєю молодшою сестрою Мері Кетрін (Mary Katherine). Мері прикинулась міцно спить і згодом змогла описати (хоча і на рідкість неточно) пригоду тим нещасливим вранці.

За словами дівчинки, викрадач – білий темноволосий чоловік 30-40 років в світлому одязі – наставив на Елізабет пістолет. Спокійним м’яким тоном він наказав Елізабет замовкнути і вивів її з кімнати. Вже пізніше поліція встановила, що в свідченнях Мері було чимало неточностей. Викрадач Елізабет був одягнений в чорне, описаної дівчинкою шапочки гольфіста на ньому не було, так і погрожував він не пістолетом, а ножем.

Голос викрадача здався Мері смутно знайомим, а ось обличчя його вона толком так і не розглянула. По скрипу мостин дівчинка могла визначити, де саме знаходилася сестра і її викрадач. Коли затихли звуки кроків, Мері побігла до батьків; поспіх од

ва не коштувала їй свободи – як виявилося, Елізабет Мітчелл і ще не покинули будинок, а всього лише зупинилися у спальні хлопчиків. Мері в страху повернулася в спальню і сховалася під ковдру; судячи за непрямими даними, вийти вона наважилася лише через два з гаком години.

Приблизно в 4 ранку Мері розбудила батьків, повідомивши їм страшну новину. Батько не відразу повірив доньці, і лише сліди злому переконали Едварда Смарта в тому, що Мері зовсім не переповідає йому не в міру реалістичний кошмар.

На наступний же день Едвард і Лоїс виступили в телеефірі зі зверненням до викрадачеві; паралельно був організований пошук Брайана і його жертви. У пошуках було задіяно більше 2000 добровольців; ряд мережевих ресурсів взявся за активне поширення інформації про зниклу дівчинку і її похитителе. Околиці були буквально перевернуті з ніг на голову; на жаль, ні волонтери, ні собаки-шукачі, ні авиаразведка не змогли знайти нічого. З часом стало зрозуміло, що ловити Мітчелла по гарячих слідах марно, і що настав час інших методів.

Ситуацію неабияк ускладнювала брак точної інформації – єдиний свідок, Мері Кетрін, нічого особливо цінного повідомити владі так і не змогла. Відбитки пальців або ДНК на місці злочину виявити не вдалося. Поліцейські перевіряли всіх, хто хоча б віддалено викликав підозру; якийсь час перспективним підозрюваним вважався 26-річний волоцюга Брет Майкл Едмундс (Bret Michael Edmunds), проте пізніше стало ясно, що він до зникнення Елізабет відношення не має. Пізніше поліцейські переключилися на якогось Річарда Ріккі (Richard Ricci), будь-т

про час працював у будинку Смартів і раніше вже порушував закон. Ріккі звинувачували в серії пограбувань, причому проникав у пограбовані будинку він приблизно так само, як невідомий викрадач. На жаль, і ця зачіпка ні до чого не призвела – Ріккі відмовився співпрацювати з владою і через кілька тижнів помер у в’язниці від крововиливу в мозок.

Смарт продовжували регулярно спілкуватися з пресою, всіма силами не даючи оточуючим забути про зниклої доньки; на жаль, це допомагало слабо. Прорив у справі настав у жовтні 2002-го, і, як не дивно, зобов’язані їм Смарт були все тієї ж Мері Кетрін. Через кілька місяців дівчинка нарешті зрозуміла, де вона могла раніше чути голос викрадача – як виявилося, він належав якомусь ‘Еммануелю’ (Emmanuel). Чоловік з таким ім’ям і справді деякий час працював на Смартів – ті взагалі активно підтримували безробітних, пропонуючи їм різного роду побічні заробітки. Еммануель відрізнявся спокійним голосом, ввічливістю і щирою релігійністю – за чутками, він щиро вважав себе пророком Божим і для інших бездомних виступав в якості своєрідного пастиря.

Поліція на нові свідчення Мері відреагувала скептично – дівчинка не чула голос викрадача, так і осяяло її після надто довгого періоду часу.

Смарт взяли розслідування в свої руки; заручившись підтримкою художника, вони зробили приблизний портрет ‘Еммануеля’ і висунули його в ефірі низки програм – у тому числі, ‘america’s Most Wanted’. Незабаром це дало свої плоди – до Смартам звернулися рідні ‘Еммануеля’. Саме з цього моменту поліція взялася за пої

скі Брайана Девіда Мітчелла (Brian David Mitchell); родичі люб’язно надали детективам порівняно непогані фотографії викрадача.

Зловити Мітчелла вдалося завдяки все тій же програмі ‘america’s Most Wanted’.

13 березня 2003-го якийсь байкер, який побачив напередодні сюжет про викрадення Елізабет, дізнався Мітчелла в звичайному мандрівника. Підоспілі поліцейські заарештували Мітчелла і двох його супутниць – Ванду Айлін Барзи (Wanda Ileen Barzee) і ретельно замасковану Елізабет Смарт.

Показання Елізабет допомогли відновити картину події. Після викрадення Мітчелл доставив дівчину в хатину в лісі; там їх зустріла Ванда Барзи. Дівчину переодягли в якусь робу, після чого Мітчелл… повінчав полонянку з самим собою.

Протягом наступних місяців Мітчелл і Барзи перетворили життя Елізабет в суцільне пекло. Брайан регулярно ґвалтував Елізабет, змушував її дивитися порно і поїв міцним спиртним. Барзи, початкова дружина Мітчелла, нітрохи не заважала йому знущатися над бідною дівчиною.

Вирок викрадачам винесли аж ніяк не відразу – довгий час було неясно, чи слід їх судити або ж лікувати в психіатричній лікарні. В кінцевому підсумку Барзи і Мітчелла оголосили симулянтами – ряд психіатрів підтвердив, що як мінімум Мітчелл в змозі об’єктивно оцінювати реальність і від ретельно сімуліруемого релігійного психозу зовсім не страждає. Ванда 17 листопада 2009-го за пособництво у викраденні отримала 15 років в’язниці, самого ж ‘Еммануеля’ 25-го травня 2011-го суд засудив до довічного ув’язнення. Відбувають заслужене покарання злочинці і донині.