Євген Євсєєв

Фотографія Євген Євсєєв (photo Yevhen Evseev)

Yevhen Evseev

  • День народження: 16.10.1932 року
  • Вік: 57 років
  • Дата смерті: 16.02.1990 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Євсєєв Євген Семенович (16.10.1932—16.02.1990), історик і громадський діяч, один із провідних фахівців щодо критики ідеології і політики міжнародного сіонізму. Народився в 1932 році в Ленінграді. Мати була з простої селянської родини, батько — кадровим військовим, загинув у 1941 році.

Євсєєв навчався в Інституті сходознавства до закриття інституту, потім закінчив МДІМВ. Працював старшим науковим співробітником Інституту філософії АН СРСР, був заступником голови Російського палестинського товариства при АН СРСР. Кандидат історичних наук.

Євсєєв більше 20 років свого життя присвятив вивченню сіоністської ідеології. Опублікував понад 120 наукових і публіцистичних праць, 3 авторські монографії, за кордоном вийшло понад 100 публікацій. Ст. Євсєєв був лектором МГК КПРС і Всесоюзного товариства «Знання», був членом Президії Радянського комітету дружби і солідарності з арабським народом Палестини, руководителемсекции «Нова і новітня історія» Російського палестинського товариства при АН СРСР, працював особистим перекладачем з арабської у Н. С. Хрущова і Л. В. Брежнєва.

Перу вченого належать такі відомі книги, як «Фашизм під блакитною зіркою» (1971), «Сіонізм: ідеологія і політика» (1972), «Боротьба ідей у сучасному світі» (1973), «Палестинці — нескорений народ» (1984), «Сатрап» (1989) та ін.

Євсєєву довелося витримати жорстокі сутички з сіоністами. У 1982 році він успішно захистив на Вченій Раді Військово-політичної академії докторську дисертацію, однак Вища атестаційна комісія відмовилася ухвалити рішення про присвоєння йому вченого ступеня доктора філософських наук під приводом того, що дисертація містить антисемітські ідеї. У 1988 Євсєєв створює Комітет радянської громадськості проти встановлення дипломатичних відносин з Ізраїлем. Діяльність комітету знайшла широку підтримку патріотичної громадськості, яка виступила з вимогою припинити спроби «друзів Ізраїлю в СРСР» відновити дипломатичні відносини з расистсько-фашистською державою Ізраїль, сіоністський режим якого несе всю повноту відповідальності за геноцид арабського народу Палестини. Після цього сіоністи розпочали витончену цькування вченого. Так, в газеті«Радянська культура» була опублікована наклепницька стаття журналіста А. Черкизова, звинувачувала Євсєєва у ненависті до всіх євреїв. Вчений подав у суд на газету і Черкизова. Під час судового розгляду стало ясно, що суд схиляється до задоволення позову Євсєєва щодо захисту його честі та гідності. Проте напередодні останнього судового засідання на Євсєєва було скоєно замах (11 лют. 1990): він був збитий машиною, яка переїхала його двічі.

Вже після смерті Євсєєва з’ясувалося, що зникла рукопис його фундаментальної праці в 2-х томах «Сіонізм в Росії: від Великої реформи до перебудови».

Хатюшин Ст.