Євген Преображенський

Фотографія Євген Преображенський (photo Yevhen Preobrazhenskiy)

Yevhen Preobrazhenskiy

  • День народження: 15.02.1886 року
  • Вік: 51 рік
  • Місце народження: Волхов, Орловська губернія, Росія
  • Дата смерті: 13.07.1937 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Сім’ї священика. В 1907-08 навчався на юриди. ф-ті Моск. ун-ту в РСДРП з 1903, більшовик. В Рев-цію 1905-07 учасник груд. вооруж. відновл. у Москві, чл. Уральського обл. бюро РСДРП. Неодноразово заарештовувався, з осені 1909 на засланні в Іркутській губ.

Після Лют. рев-ції 1917 з сер. березня тов. перед. Ради РСД, чл. президії До-та товариств. орг-ций Чити. Виступав за співпрацю цих орг-цій, за умовну підтримку Радами Брешемо. пр-ва, т. к. вважав, що відбувається рев-ція ‘є буржуазної по своїм завданням, але здійснюється силами рев. пролетаріату і хрест-ва’ («Забайкальський Робітник», Чита, 1917, 31 березня): для того щоб досягти соціалізму ‘потрібна не тільки друга, на цей раз вже соц. рев-ція, але і те, щоб розвиток нашої пром-сті досягло такого ступеня, що усунення капіталу могло б відбутися легко і безболісно. Поки ж нам до цього далеко’ (там же, 1917, 22 березня). Справ. 1-го Сх.-Сіб. з’їзду Рад РСКД (7-13 квіт.), чл. президії. На з’їзді заявив: «Не згоден, що захоплення влади робітничим класом веде до здійснення соціалізму… Можливо, що Рада РСД примушений буде проявляти вимоги в межах бурж. ладу’ (см— Агалков Ст. Т, Поради Сибіру 1917-18, Новосибірськ, 1978 с. 20-21). Справ. 1-го Всерос. з’їзду Рад РІД (3-24 червня). на до-ром зазначав: ‘Я думаю, що ми знаходимося напередодні перелому рос. рев-ції і, бути може, нам скоро доведеться сказати, що рос. рев-ція скінчилася, що рос. рев-ція дала максимум того, що вона могла дати’ («1-й з’їзд Рад’, т. 1, с. 218). На з’їзді оголосив большевист. резолюцію з питання про війну. Працював у комісії з нац. питання. 20 червня заявив: ‘-.представники євр., мусульм. і всякого ін. пролетаріату-, зацікавлені в тому, щоб створити свою власн. проліт, культуру не шляхом об’єднання зі своєю буржуазією, а шляхом об’єднання з пролетарями ін. національностей. З цих мотивів ми висловлюємося проти культурно-нац. автономії і ні в якому разі не зазіхаємо на права відд. національностей’ (там же, т. 2, с. 176). На тому ж засіданні вніс від фракциибольшевиков резолюцію, що засуджує політику Брешемо. пр-ва, відволікає вирішення питань, пов’язаних із здійсненням нац. прав пригноблених народів; з’їзд не прийняв резолюцію (див. там же, с. 182). 22 червня від комісії з нац. питання виступив із резолюцією про боротьбу з антисемітизмом, до-раю була одноголосно прийнята (див. там же, с. 239-40). Обраний чл. ВЦВК. На шляху на з’їзд Рад (у травні-червні) і після нього працював на Уралі, в Златоусті, член місцевого до-та. Справ. 2-ї Уральської обл. с.-д. конф. (14-18 липня), тов. перед. президії, обраний членом обл. к-ту: відряджений в Петроград і Москву, щоб передати ЦК і Моск. обл. бюро ЦК про рішення конференції і в разі необхідності увійти в Орг. бюро по скликанню з’їзду.

Делегат 6-го з’їзду РСДРП(б) (26 липня — 3 серп.), обраний канд. у чл. ЦК. Полемізував з доповідачем ЦК В. В. Сталіним, який стверджував, що мирний період рев-ції скінчився і слід зняти гасло ‘Вся влада Радам!». П. говорив: «…скінчилася у нас рев-ція в першій її стадії чи ні? „Роль дрібної буржуазії в подальшій стадії рев-ції для нас ще недостатньо з’ясована. Відхід її вправо пояснюється двома причинами: виступом пролетаріату і проривом фронту. Дрібна буржуазія поставлена перед необхідністю захищати країну, але для захисту країни необхідний апарат, який знаходиться в руках імперіалістів… почалося зближення дрібної буржуазії з імперіалістами… Можливо, що перемога контррев-ції може виявитися глибшою, ніж ми думаємо, і тоді рев-ція в нац. межах скінчилося. В цьому випадку я не можу погодитися з твердженням про неминучість нового вибуху. Я вважаю цілком можливим угода між контррев. буржуазією, капіталістами, поміщиками і селянами… Але можливе й інше. На грунті неможливості вирішити всі конфлікти дрібної буржуазії з великої і приусловии воєн. успіхів на фронті ми будемо поставлені перед новим вибухом рев-ції. Але хто будуть її учасники? Що т. Сталін розуміє під «найбіднішими верствами хрест-ва»? В марксист, лит-ре досі немає визначення поняття найбіднішого хрест-ва, про до-ром йдеться в резолюції. Якщо це — наймити або той шар хрест-ва, к-рий при проведенні радикальної зем. реформи не програє, а виграє, то я скажу: роль Рад ще не довершена. Їх склад може змінитися. Гасло «Вся влада З-ветам!» повинен бути збережений остільки, оскільки можливість агроунівер. рев-ції не виключена. Тут говорилося про нові вибухи. Про якісь вибухи? Якщо про вибухи, учасником яких буде. тільки пролетаріат, к-рие зовсім не будуть підтримані широкими нар. шарами, то у нас повториться 3-4 липня. Але якщо виступи будуть мати резонанс в хрест-ве, вони будуть мати величезне значення. І в цьому сенсі я висловлююся за ці вибухи, але як підсобне засіб, а не як за осн. засіб боротьби» [«6-й з’їзд РСДРП(б)», с. 115-161

При голосуванні 9-го пункту резолюції «Про політ, положенні», у до-ром перед рев. класами Росії ставилося завдання взяття влади та її напрями в союзі з рев. пролетаріатом передових країн до світу і до соц. перевлаштування про-ва» (там же, с. 244), запропонував іншу редакцію: «для спрямування її до світу і, при наявності проліт, рев-ції на Заході, до соціалізму» (там же, с. 250). З’їзд відхилив поправку.

Після з’їзду повернувся на Урал. «У р. Златоусті, куди я повернувся працювати, наша партія серед робітників була в меншості, навіть у Жовт. дні. Більшість робітників було за с-р-ів [соціалістів-революціонерів — Автори]. У Жовт. дні я брав участь у вооруж. демонстрації нашої партії з гаслами «Вся влада Радам!» і до повної втрати голосу переконував робочих Златоустівського з-да разом з ін. товаришами підтримати перехід влади до Радам. Це нам вдалося тільки частково» («Гранат», с. 590). Балотувався в Учред. Собр. за Уфим. губ. На 2-му Всерос. з’їзді Рад РСД (25-27 жовт.) обраний чл. ВЦВК. На 3-й Уральської обл. парт. конф. (2-5 січня. 1918) обраний канд. в члени обл. до-та більшовиків. Чл. редколегії «Уральського Робітника».

Справ. 3-го Всерос. з’їзду Рад РСД (10-13 січ. 1918), в полеміці з об’єднаними інтернаціоналістами відстоював точку зору, що «рев-цію зробили не втомлені солдати і не жадібно тягнуться до землі власники-селяни, як стверджують об’єднані інтернаціоналісти. Точно також невірно, що з більшовиками мало пролетарів… більшовики не закривають очі на те, що селяни ще не достатньо ясно уявляють собі соц. лад, але подальший розвиток рев-ції створить об’єктивні умови, при к-рих хрест-під здійснить соціалізацію землі» («Правда», 1918, 27 січ.).

Навесні, під час Брестських переговорів про мир, один з лідерів «лівих комуністів»: «Паперовий договір з Німеччиною, не спирається на реальне співвідношення сил, не представляє ніякого захисту для Сов. влади… Рев. війна, як би слабо ми не були до неї підготовлені, неминуча… Ця війна зміцнить Сов, владу всередині країни і жодні поразки на зовнішніх. фронті не в змозі будуть її звалити» («Уральський Робітник», 1918, 3 березня); «Весь план тов. Леніна є, власне кажучи, спробою врятувати життя Сов. влади за допомогою самогубства» (там же, 6 березня). З травня перед. президії Уральського обкому РКП(б), один з організаторів боротьби з антисов. виступом Чехосл. корпусу. Потім на керівній парт., сов. роботі. Автор (совм. з Н.І. Бухаріним) «Азбуки комунізму» (1919 М.). В 1927, 1933 виключався з партії. Необґрунтовано репресований; реабілітований посмертно.