Євген Батенчук

Фотографія Євген Батенчук (photo Eugeniy Batenchuk)

Eugeniy Batenchuk

  • День народження: 28.02.1914 року
  • Вік: 85 років
  • Місце народження: Балта, Росія
  • Дата смерті: 30.05.1999 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Організатор будівельного виробництва, радянський адміністративно-господарський діяч.

Народився 28 лютого 1914 року в місті Балта нині Одеська область України в робітничій сім’ї. Українець.У 1925 році сім’я переїхала до Одеси, де служив батько, який став у Громадянську війну червоним командиром.Тут Євген закінчив школу семирічку і пішов працювати слюсарем. В 1931 році вступив до комсомолу. Двічі в якості уповноваженого виїжджав в сільськогосподарські райони. У 1932 році був обраний членом одного з райкомів комсомолу Одеси.У вісімнадцять років був призначений директором Одеського заводу імені другої п’ятирічки, випускав поршневі кільця для американських тракторів «Фордзон», на яких трималося тоді сільське господарство. До того часу Батенчук вже мав дворічний стаж роботи слюсарем і вважався кваліфікованим фахівцем. В результаті його недовгого директорства завод подолав відставання і довів випуск кілець до 120 тисяч на місяць. Потім сім’я переїхала на Донбас, у місто Рубіжне. Тут Євген продовжив навчання, закінчив спочатку робітфак, а потім — Рубіжанський хіміко-технологічний інститут. Отримав диплом інженера-механіка. У 1939 році утворив свою сім’ю, одружившись на Людмилі Василівні.Навіки в пам’яті і бронзі Член КПРС. Делегат XXII (1966), XXIV (1971), XXVI (1981) і XXVII (1986) з’їздів партії, а також XIX Всесоюзної партійної конференції КПРС (1988). Депутат ВР Якутській АРСР у 1959-1971 роках, ВС ТАССР в 1971-1990 роках. Голова РМ СРСР в 1971 році.У 1940 році був призваний в Червону Армію. Служив в Латвії. Навесні 1941 року його частину перевели на кордон. Учасник Великої Вітчизняної війни з першого дня. За мужність проявлену в прикордонний боях був нагороджений орденом Червоної Зірки, але не встиг. Під час відступу був оточений і потрапив у полон. Перебуваючи в полоні взяв участь у створенні підпільної організації «Комітет самозахисту», головною метою якої було перешкодити вступу військовополонених армію генерала Власова. Випускав газету, подписаннуюномером його партквитка. Після війни, все це підтвердилося, його відновили в партії зі збереженням партійного стажу. А пізніше і вручили бойовий орден.У повоєнні роки освоїв нову професію будівельника-гідротехніка. Залишався їй вірним до останніх днів. На першому об’єкті — будівництво Краснополянської ГЕС — багато чого вчився сам і навчав інших, працював механіком, завідувачем механічної майстерні, головним механіком управління будівництва «Сочігесстрой». У 1955 році, вже як досвідчений інженер-будівельник, Батенчук був запрошений на будівництво Іркутської ГЕС. Будучи заступником головного інженера, став великим фахівцем з механізації гідротехнічного будівництва.Влітку 1958 року ЦК КПРС Е. Н. Батенчуку запропонували очолити в Якутії будівництво алмазодобувного комплексу та Вилюйской ГЕС — будівельне управління «Вілюйгесбуд». Будівництво була унікальною і за масштабами, і за географією. У всьому світі не було досвіду будівництва гідроелектростанції на вічній мерзлоті і треба було першими починати найбільшу будівництво в суворих умовах Півночі. Через вісім років з початку будівництва був пущений в експлуатацію перший гідроагрегат ГЕС, а через три роки, в 1970 році, була введена в дію перша черга Вилюйской ГЕС. Успішне завершення будівництва гідроелектростанції дозволило забезпечити енергопостачання алмазодобувної промисловості та електрифікацію Західної Якутії.У лютому 1971 року Е. Н. Батенчук був призначений начальником «Камгесенергострой» — організації, що здійснює будівництво промислових об’єктів Камського автомобільного заводу («КАМАЗ»), об’єктів житла та інфраструктури нового сучасного міста Набережні Челни на річці Кама. Тут він пропрацював чверть століття — з 1971 по 1996 роки.Після виходу на пенсію жив і працював в місті Набережні Челни. Помер 30 травня 1999 року. Похований в Набережних Челнах, на цвинтарі, біля зупинки «вулиця Студентська» в селищі ГЕС.