Володимир Затонський

Фотографія Володимир Затонський (photo Vladimir Zatonskiy)

Vladimir Zatonskiy

  • День народження: 08.08.1878 року
  • Вік: 59 років
  • Дата смерті: 29.07.1938 року
  • Громадянство: Україна

Біографія

Український і радянський політичний діяч. Академік ВУАН (1929; з 1936 — АН УРСР).

Володимир народився в сім’ї волосного писаря. У 1895 році родина Затонських переїхала до Кам’янця-Подільського. З 1898 по 1906 роки Володимир навчався в Кам’янець-подільській гімназії. У 1905 році вступив в РСДРП, меншовик; брав участь в революції 1905-07 років. В 1912 році закінчив фізико-математичний факультет Київського університету (навчався з 1906 року, двічі виключався за участь у революційному русі). Викладав фізику в Київському політехнічному інституті. У 1915 році одружився з Оленою Самойловной Раскиной, яка працювала лікарем однієї з київських клінік.

Після Лютневої революції 1917 року Володимир порвав з меншовиками і в березні був прийнятий в РСДРП(б). У цьому ж році він стає членом, а з листопада головою Київського комітету РСДРП(б). Був одним з керівників жовтневого збройного повстання в Києві, членом ревкому. У грудні 1917 року на 1-му Всеукраїнському з’їзді Рад Володимир був обраний уряд Української Народної Республіки Рад і очолив Секретаріат (Наркомат) освіти. В березні 1918 року на 2-му Всеукраїнському з’їзді Рад Ст. Затонський був обраний головою Всеукраїнського ЦВК.

У квітні-липні 1918 року Ст. Затонський керував підпільними партійними організаціями України, був членом «повстанської дев’ятки». Член Оргбюро ЦК КП(б) України щодо скликання 1-го з’їзду КП(б)У. В липні 1918 року під час придушення левоэсеровского заколоту в Москві Затонський був комісаром ударного загону. З листопада 1918 по січень 1919 року входив до складу Тимчасового робітничо-селянського уряду України.

З 27 червня 1919 року до 17 травня 1920 року Затонський виконував обов’язки члена РВР 12-ї армії Західного фронту РККА, одночасно в липні-грудні 1919 року він був членом Зафронтового бюро ЦК КП(б)У, а з грудня 1919 року членом Всеукраїнського ревкому. У липні—серпні 1920 року був головою Галицького ревкому. Потім послідовно членом РВР 12, 13 і 14-ї армій Південно-Західного фронту, пізніше членом РВР Південного фронту. Учасник придушення Кронштадтського повстання в 1921 році.

У 1922-1924 і 1933-1938 роках Ст. Затонський був наркомом освіти УРСР. У 1924-1925 роках членом РВР військ України та Криму, членом РВР і начальником політуправління Українського військового округу. У 1925-1927 роках секретарем ЦК КП(б)У. В 1927-1933 роках головою ЦКК КП(б)У і наркомом РКІ УРСР. Обирався членом ЦК, членом ЦКК КП(б)У, членом Політбюро ЦК КП(б)У. На 15-16-му з’їздах обирався членом ЦК ВКП(б), на 17-м — кандидатом у члени ЦК ВКП(б) (з 1934 року). Був членом Президії ЦВК СРСР, членом Президії ВУЦВК.

3 листопада 1937 року заарештований. 29 липня 1938 року засуджений до смертної кари; розстріляний. Реабілітований 19 березня 1956 року.

Нагороди

Орден Червоного Прапора