Вільгельм Кубі

Фотографія Вільгельм Кубі (photo friedrich Wilhelm Kube)

Wilhelm Kube

  • День народження: 13.11.1887 року
  • Вік: 55 років
  • Місце народження: Глогау, Росія
  • Дата смерті: 22.09.1943 року
  • Громадянство: Росія
  • Оригінальне ім’я: Вільгельм Ріхард Пауль Кубі
  • Original name: Wilhelm Richard Paul Kube

Біографія

Німецький державний і політичний діяч епохи нацистської Німеччини, генерал-комісар (керівник окупаційної адміністрації) Генерального округу Білорусія (1941-1943).

Вільгельм Кубі народився 13 листопада 1887 в Глогау, Сілезія. Навчався у гуманітарній гімназії та Берлінському університеті. У 1911 році вступив в Німецьку соціальну партію.З 1912 року журналіст, редактор двох консервативних газет. Учасник Першої світової війни. У 1918 році — генеральний секретар сілезького відділення Німецької консервативної партії. У 1919-1920 роках заснував у Бреслау «Союз Бісмарка» та «Бісмарк-югенд» і став їх керівником. У вересні 1920 року переїхав у Берлін. У 1920-1923 — генеральний секретар Німецької національної партії (РНП). У 1922 році обраний від РНП членом міського управління Берліна. З 4 травня 1924 року — депутат Рейхстагу від РНП. З 1926 року — член Народно-соціального союзу (Берлін). У 1927 році вступив в НСДАП (партквиток № 71 682). З 2 січня 1928 року — гауляйтер Остмарка, при перереєстрації отримав партквиток № 66. 6 березня 1933 року з гау Остмарк і Бранденбург утворено гау Курмарк, гауляйтером якого призначений Кубі. З 20 травня 1928 року — депутат Рейхстагу і ландтагу Пруссії, керівник фракції НСДАП в ландтазі Пруссії. З 25 березня 1933 року — обер-президент Бранденбурга. З липня 1933 року — прусський державний радник. З 18 червня 1933 року — обер-президент Прикордонної марки Позен-Західна Пруссія. 29 вересня 1933 року вступив в СС (квиток № 114 771) і відразу отримав чин оберфюрер.Покидьки 4 сезон трейлер Після приходу нацистів до влади був одним з головних активістів новоутворення лютеранської церкви, що отримав назву «Німецькі християни»В 1936 році він був змушений покинути цю організацію із-за серйозного проступку — без суду і слідства Кубі розстріляв кількох не підкорилися офіцерів і солдатів.У 1936 році вибухнув скандал, пов’язаний з тим, що Кубі поширював чутки на адресу дружини голови Вищого партійного суду Вальтера Буха, одночасно була тещею начальника Штабу заступника фюрера Мартіна Бормана, про її нібито єврейське походження (що не відповідало дійсності). Крім цього, у Вищого партійного суду накопичилося достатньо фактів щодо корупційної діяльності Кубі і зловживання владою. 11 березня вийшов з СС, а 7 серпня 1936 року за рішенням Вищого партійного суду НСДАП Кубі був знятий з поста гауляйтера Курмарка і обер-президента Бранденбурга і Прикордонної марки Позен-Західна Пруссія. Незважаючи на це залишився депутатом Рейхстагу, продовжував називатися гауляйтером і обер-президентом, а 10 квітня 1938 року знову був обраний у Рейхстаг за «Списком фюрера». В наступні 4 роки крім депутатської діяльності Кубі ніде не працював. У травні — червні 1941 року у вищому гітлерівському керівництві стали розглядатися різні варіанти можливого працевлаштування Кубі. Збереглася переписка з цього питання показує, що розглядалися такі варіанти, як місце куратора Вищої технічної школи та Медичній академії Данцига, а також куратора Кенігсберзького університету, але Гітлер вважав такі посади негідними для гауляйтера і побажав, щоб Кубі був неодмінно призначений на відповідальну должностьна сході.Після початку Великої Вітчизняної війни 17 липня 1941 року Кубі був призначений генеральним комісаром Білорусії (зі штаб-квартирою в Мінську). Генеральний комісаріат «Белорутения» був утворений у складі «Рейхскомісаріату „Остланд“, який, у свою чергу входив у спеціально створене Імперське міністерство окупованих східних територій рейхсляйтера Альфреда Розенберга. Прихід Кубі на цю посаду ознаменувався стратою 2278 в’язнів Мінського гетто — саботажників і активістів. Перебуваючи на посаді генерального комісара, проводив жорстоку окупаційну політику, що супроводжувався вбивствами сотень тисяч мирних жителів. Один з безпосередніх винуватців знищення мирного населення у селі Хатинь руками вбивць з 36-ї дивізії СС «Дірлеванґер» (з 152 жителів врятувалося лише троє). Одночасно надавав допомогу колабораціоністських організацій, дозволив до використання на окупованих територіях біло-червоно-білий прапор і герб «Погоня». Ось що пише про ті події З. Позняк: