Віктор Анпілов

Фотографія Віктор Анпілов (photo Viktor Anpilov)

Viktor Anpilov

  • День народження: 02.10.1945 року
  • Вік: 71 рік
  • Громадянство: Росія Сторінок:

Біографія

Голова виконкому руху «Трудова Росія», один із творців Російської комуністичної робітничої партії, організатор низки гучних вуличних акцій, в тому числі першотравневої демонстрації 1993 року в Москві, що закінчилася сутичками демонстрантів з ОМОНом, що призвело до великої кількості поранених з обох сторін. Після жовтневих подій 1993 року був узятий під варту і звільнений з-під слідства в лютому 1994 року по парламентській амністії. Виключений з РКРП в 1996 році. Колишній депутат Моссовета. Один з організаторів так і не відбувся «народного телебачення», засновник газети «Блискавка». У 1984-1985 роках був військовим кореспондентом Держтелерадіо СРСР в Нікарагуа.

Віктор Іванович Анпілов народився 2 жовтня 1945 року в селі Біла Глина Краснодарського краю. Закінчивши 8 класів середньої школи, поступив у ремісниче училище у Таганрозі, потім пішов працювати на комбайновий завод і почав вчитися в школі робітничої молоді. Служив в армії в ракетних військах). 1968 року вступив в МДУ на міжнародне відділення факультету журналістики. У 1972 році вступив в КПРС.

В 1973 закінчив МДУ і поїхав працювати на Кубу. Повернувшись на батьківщину, працював у Вищій комсомольській школі перекладачем, потім у районних газетах в Підмосков’ї. З 1977 по 1984 рік був коментатором Головної редакції радіомовлення на країни Латинської Америки Держтелерадіо СРСР. У 1984-1985 роках був кореспондентом в Нікарагуа, де в той час йшла громадянська війна, в 1985 році повернувся на батьківщину і знову став працювати на Держтелерадіо. Звільнився звідти в 1991 році.

Політичну діяльність розпочав у 1990 році балотувався в народні депутати РРФСР і в Моссовет. Депутатом не став, але в Моссовет пройшов. Восени того ж року зареєстрував газету «Блискавка» (вона виходила спочатку від імені «Руху комуністичної ініціативи» — антигорбачевского крила КПРС, а з 1992 року стала іменуватися «центральним органом» Російської комуністичної робітничої партії). У листопаді 1991 року брав участь в установчому з’їзді РКРП і був обраний секретарем ЦК партії. Примкнув до сталіністам.

У травні 1991 року Анпілов виставив свою кандидатуру на виборах мера Москви, але не набрав потрібної кількості підписів для реєстрації. У тому ж році працював довіреною особою кандидата в президенти РФ Альберта Макашова (у підсумку програв вибори).

У 1992 році Анпілов став одним з головних організаторів руху «Трудова Росія», в жовтні того ж року був обраний членом Координаційної ради та головою виконкому руху.

У 1991-1993 роках Анпілов організував ряд масових акцій в Москві: демонстрацію 7 листопада 1991 року, Марш «голодних черг», похід на Білий дім, Всенародне віче, облогу «імперії брехні», мітинг «порожніх каструль». Був одним з керівників несанкціонованої демонстрації 1 травня 1993 року в Москві, в ході якої сталися масові сутички мітингувальників з міліцією і ОМОНом (кілька сотень людей з обох сторін отримали поранення).

21 вересня 1993 року, після указу Єльцина про розпуск Верховної ради, Анпілов закликав своїх прихильників на захист цього органу влади. Після введення надзвичайного стану 4 жовтня переховувався в Тульській області, де і був заарештований. В лютому 1994 року разом з іншими керівниками опозиції з числа захисників Білого дому був звільнений з-під варти за парламентської амністії. У тому ж році розглядалося керівництвом РКРП в якості кандидата в президенти Росії, проте пізніше від цієї ідеї було вирішено відмовитися.

У 1995 році Анпілов балотувався в депутати Державної Думи РФ. Блок, в який він увійшов, не подолав 5-відсоткового бар’єру. У вересні 1996 року Анпілов був виключений з РКРП за спробу протиставити свій рух партії (напередодні президентських виборів Анпілов від імені «Трудової Росії» підписав угоду про спільні дії на підтримку лідера КПРФ Геннадія Зюганова, від якого керівництво РКРП вирішив дистанціюватися). Прихильники Анпілова покинули РКРП разом з ним.

У листопаді 1997 року «Трудова Росія» Анпілова вступила в блок з Союзом офіцерів Станіслава Терехова і Націонал-більшовицької партії Едуарда Лимонова. Об’єднання отримало назву «революційної радикальної опозиції». У тому ж році Анпілов виступив з ініціативою створення націонал-комуністичного об’єднання «Фронт трудового народу, армії і молоді за СРСР», яке повинне було з часом перетворитися у виборче об’єднання. У січні 1999 року «Фронт» прийняв назву «Сталінський блок: Трудова Росія — Офіцери — за СРСР». У першій трійці списку блоку значилися Анпілов, Терехов і онук Сталіна Євген Джугашвілі.

У вересні 1999 року Центральна виборча комісія зареєструвала «Сталінський блок для участі у парламентських виборах. В результаті блок набрав всього 0,63 відсотка голосів виборців.

У березні 2001 року Анпілов взяв участь у довиборах до Держдуми за Коломенскому 106-му округу і отримав другий результат (перемогу здобув Геннадій Гудков). У листопаді того ж року Анпілов виставив свою кандидатуру на виборах до Московської міської думи по 29 Солнцевскому округу і знову програв.

У 2002 році Мін’юст відмовив «Трудової Росії» у реєстрації політичної партії. У середині 2003 року Анпілов отримав від Володимира Жириновського пропозицію увійти в трійку партійного списку ЛДПР на наступних виборах до Держдуми, проте згодом керівництво ЛДПР від цієї ідеї відмовився.

У грудні 2003 року лідер «Трудової Росії» заявив про намір подати в ЦВК документи про самовисунення кандидатом на пост президента Росії, проте пізніше відмовився брати участь у виборах. Свою відмову він мотивував «певними подіями» в таборі політичних опонентів Володимира Путіна.

Влітку 2005 року Анпілов заявив, що виставить свою кандидатуру на чергових довиборах до Держдуми. Однак до кінця грудня він так і не представив необхідні для реєстрації документи.

У липні 2006 року Анпілов взяв участь у форумі «Інша Росія», організованому представниками опозиції в противагу саміту «Великої вісімки» в Санкт-Петербурзі. 16 грудня Анпілов брав участь у «Марші незгодних» (акції «Іншої Росії», яка об’єднала невдоволених поправками до виборчого законодавства). Акція пройшла без ексцесів.

Анпілов одружений, у нього двоє дітей. Захоплюється латиноамериканської революційної пісенною поезією і російськими народними піснями, любить поезію Лермонтова, Єсеніна, Гарсіа Лорки, Guillena, Байрона. Колекціонує словники і Біблії на різних мовах. Вільно володіє іспанською, португальською та англійською мовами.