Василь Шульгін

Фотографія Василь Шульгін (photo Vasiliy Shulgin)

Vasiliy Shulgin

  • День народження: 13.01.1878 року
  • Вік: 98 років
  • Місце народження: Київ, Росія
  • Дата смерті: 15.02.1976 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

З 1907 р. присвятив себе цілком політичної діяльності. Був депутатом II — IV Державних дум від Волинської губернії. У Думі скоро став одним з лідерів правих — монархічної групи націоналістів-прогресистів і одним з кращих ораторів. Вітав розгін II Думи, називав її «думою народного гніву і неуцтва».

Політичний діяч, публіцист. Народився в Києві в родині професора історії Київського університету. Закінчив 2-у Київську гімназію та юридичний факультет Київського університету (1900 р.). Ще зі студентських років був антисемітом, але був проти єврейських погромів.

З 1907 р. присвятив себе цілком політичної діяльності. Був депутатом II — IV Державних дум від Волинської губернії. У Думі скоро став одним з лідерів правих — монархічної групи націоналістів-прогресистів і одним з кращих ораторів. Вітав розгін II Думи, називав її «думою народного гніву і неуцтва».

У III Думі підтримував П. А. Столипіна і його реформи, виступав за суворі заходи щодо революціонерів, відстоював ідею введення смертної кари.

У 1914 р. пішов добровольцем на фронт, був поранений. Неготовність російської армії до війни, відступ армії в 1915 р. потрясли його. В Думу повернувся рішучим противником уряду.

У серпні 1915 р. в Державній думі був обраний Прогресивний блок, який ставив свій завданням створення уряду, відповідального перед Думою. В. о. Шульгін був обраний керівництво Прогресивного блоку. З трибуни Державної думи він закликав «боротися з владою до тих пір, поки вона не піде». 27 лютого 1917 р. в Таврійський палац, де засідала Дума, увірвалася революційна натовп.

Пізніше Ст. Ст. Шульгін передасть відчуття того моменту: «Солдати, робітники, студенти, інтелігенти, просто люди… Вони залили розгублений Таврійський палац. …Але скільки їх було — у всіх було одне і те ж обличчя: мерзенно — тваринно — тупе або мерзенно — диявольськи — злісне… Кулеметів — ось чого мені хотілося».

27 лютого 1917 р. Радою старійшин Думи Ст. Ст. Шульгін був обраний Тимчасовий комітет Державної думи, що брав на себе функції уряду. Тимчасовий комітет прийняв рішення, що імператор Микола II повинен негайно зректися престолу на користь сина Олексія при регенства його брата великого князя Михайла Олександровича.

02 березня до царя в Псков для переговорів Тимчасовий комітет направив Ст. Ст. Шульгіна та А. В. Гучкова. Але Микола II підписав Акт про зречення від престолу на користь брата, великого князя Михайла Олександровича.

03 березня Ст. Ст. Шульгін брав участь у переговорах з великим князем Михайлом Олександровичем, в результаті яких той відмовився приймати престол до рішення Установчих зборів. 26 квітня 1917 р. В. В. Шульгін зізнавався: «Не скажу, що вся Дума цілком бажала революції; все це було б неправдою….Але, навіть не бажаючи цього, ми творили революцію».

В. о. Шульгін всіляко підтримував Тимчасовий уряд, але, бачачи його нездатність навести порядок в країні, на початку жовтня 1917 р. переїхав до Києва. Там він очолив «Російський національний союз».

Після Жовтневої революції Ст. Ст. Шульгін створив у Києві підпільну організацію «Азбука» з метою боротьби з більшовизмом. У листопаді-грудні 1917 р. відправився на Дон в Новочеркаськ, брав участь у створенні білої Добровольчої армії. Бачачи розкладання білого руху, писав: «Біле справа починалася майже святими, а закінчили його майже розбійники».

З кінця 1918 р. редагував газету «Росія», потім «Велика Росія», оспівуючи монархічні і націоналістичні принципи і чистоту «білої ідеї». Після закінчення громадянської війни емігрував.

У 1925-1926 рр. нелегально прибув у Росію, побував в Києві, Москві, Ленінграді. Відвідування СРСР описав у книзі «Три столиці», підсумував свої враження словами: «Коли я йшов туди, у мене не було батьківщини. Зараз вона у мене є». З 30-х рр. жив у Югославії.

У 1937 р. відійшов від політичної діяльності. Коли в 1944 р. радянські війська вступили на територію Югославії, В. о. Шульгін був заарештований і доставлений до Москви. За «ворожу комунізму і антирадянську діяльність» він був засуджений до 25 років ув’язнення. Термін відбував у Володимирській в’язниці, працював над спогадами. Після смерті В. В. Сталіна в період широкої амністії політв’язнів у 1956 р. був звільнений, оселився у Володимирі.

У 1960-х рр. закликав еміграцію відмовитися від ворожого ставлення до СРСР. У 1965 р. він знявся в документальному фільмі «Перед судом історії»: Ст. Ст. Шульгін, сидячи в Єкатерининському залі Таврійського палацу, де засідала Державна дума, відповідав на запитання історика.

Був гостем XXII з’їзду КПРС (жовтень 1961 року), на якому була прийнята нова Програма партії — програма будівництва комунізму. Його перу належать спогади: «Дні» (1925), «1920-й рік» (1921), «Три столиці» (1927 р.), «Пригоди князя Воронецького» (1934 р.).