Вальтер Бух

Фотографія Вальтер Бух (photo Walter Buch)

Walter Buch

  • День народження: 24.10.1883 року
  • Вік: 66 років
  • Місце народження: Bruchsal, Баден, Німеччина
  • Дата смерті: 12.11.1949 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Партійний діяч НСДАП, голова Вищого партійного суду НСДАП (листопад 1927 — травень 1945). Рейхсляйтер (1933), обергрупенфюрер СС (9 листопада 1934), группенфюрер СА (18 грудня 1931).

З дворянського роду. Освіту здобув у гімназіях Констанци та Карлсруе. З 1902 року — фанненюнкер 114-го (6-го Баденського) піхотного полку «Кайзер Вільгельм II»; 27 січня 1904 року проведений в лейтенанти. У Першу світову війну був ад’ютантом полку командиром роти, батальйону. У березні 1918 року проведений в майори. У вересні 1918 року був переведений у Військове міністерство в Берліні.

Після Листопадової революції в Німеччині 20 листопада 1918 року вийшов у відставку і вступив в Баденскую організацію колишніх військовослужбовців. У листопаді 1922 року вступив в НСДАП. З серпня 1923 був командиром загонів СА у Франконії (центр — Нюрнберг). Був учасником «Пивного путчу» 8-9 листопада 1923 року в Мюнхені. В кінці 1923-1924 році б одним з керівників напівлегальних формувань СА.

У листопаді 1927 року став головою Слідчо-арбітражного комітету (ПІШЛА) (ньому. Untersuchungs — und Schlichtungs-Ausschuss or USCHLA), який у грудні 1933 року був перетворений у Вищий партійний суд (нім. Oberstes Parteigericht; OPG). Основним завданням Вищого партійного суду, як і підпорядкованих йому нижчестоящих судів, було стежити за чистотою рядів нацистської партії, розглядати справи проти членів НСДАП, вирішувати конфліктні ситуації всередині партії.

З грудня 1928 року був депутатом рейхстагу від Східного Ганновера. У той час НСДАП мала в рейхстазі лише 12 депутатських місць. Приблизно в той же час набув СС. 2 вересня 1929 року видав свою дочку Герду (народилася 23 жовтня 1909 року в Констанці) заміж за Мартіна Бормана — тоді працівника служби страхування в штабі Вищого командування СА. На цьому весіллі були свідками Адольф Гітлер і Рудольф Гесс.

У 1932 році намагався організувати групу з метою вбивства начальника Штабу СА Ернста Рема, а 30 червня 1934 року був одним з активних учасників знищення вищого керівництва СА в Мюнхені під час «Ночі довгих ножів».

На посаді вищого партійного судді намагався грати роль «совісті партії» і вести себе незалежно. В кінці 1935 року порушив розслідування діяльності гауляйтера і обер-президентаВосточной Пруссії Еріха Коха за звинуваченням у зловживанні службовим становищем. Але тоді Гітлер наказав припинити розслідування. Після цього Бух демонстративно поїхав на деякий час в США. Повернувшись, Бух представив Гітлеру досьє на імперського керівника організаційного і вождя Трудового фронту рейхсляйтера Роберта Лея, вимагаючи його відставки. Влітку 1936 року був одним з головних ініціаторів (разом з Мартіном Борманом) організації відставки гауляйтера Курмарка і Позена-Східної Пруссії, обер-президента Бранденбурга Вільгельма Кубе, який поширював чутки на адресу дружини Буха (і тещі Мартіна Бормана) в її нібито єврейське походження. Причиною інсинуацій Кубі на адресу дружини Буха з’явився проявлений Вищим партійним судом і особисто Бухом інтерес до особистого життя Кубі і його стилем керівництва в гау Курмарк.

Після всенімецького єврейського погрому 10 листопада 1938 року (т. зв. «Кришталева ніч») намагався залучити до відповідальності погромників і грабіжників по лінії Вищого партійного суду. Всього тоді було притягнуто до відповідальності 30 нацистів, 4 виключені з НСДАП, двоє понижені у посадах, інші були звільнені від відповідальності.[4] Буху так і не вдалося отримати від Гітлера дозвіл на порушення справ стосовно організаторів і керівників «Кришталевої ночі». Після цього він демонстративно відправився в подорож, тепер вже у Південну Америку.

Між тим, вплив Буха в партії стало падати, і показником цього у тому числі є те, що його зять, начальник Штабу заступника фюрера Мартін Борман, а також його дочка Герда (дружина Бормана) перестали з ним спілкуватися. Тим не менш, на посаді голови Вищого партійного суду Бух залишався до кінця війни.

30 квітня 1945 року Бух був заарештований американськими військами і згодом засуджений до 5 років тюремного ув’язнення, включаючи 3 роки робочих таборів. В липні 1949 року в ході чергової хвилі денацифікації його визнали «головним злочинцем» у скоєнні військових злочинів.

Покінчив життя самогубством, перерізавши собі вени на зап’ястях і кинувся в озеро Ammersee.